Про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Києва, який діє в інтересах Київської міської ради, комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", до Гостомельської селищної ради Київської області, відділу Держкомзему м. Ірпеня Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року,

У липні 2011 року заступник прокурора м. Києва, який діє в інтересах Київської міської ради (далі - КМР), комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" (далі - КП "Святошинське ЛПГ"), звернувся із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 17 вересня 2010 року НОМЕР_1 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею S_1га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. На зазначену земельну ділянку 20 жовтня 2010 року на ім'я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. На думку позивача, рішення Гостомельської селищної ради Київської області, а також державний акт на право власності на земельну ділянку видані з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки селищна рада розпорядилась земельною ділянкою, право розпорядження якою належить КМР; у порушення статей 38, 116, 118, 149, 151 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) спірну земельну ділянку надано у власність ОСОБА_1 без припинення права постійного користування нею КП "Святошинське ЛПГ"; селищною радою не дотримано статей 20, 21 ЗК України і статті 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі.

Посилаючись на те, що Гостомельською селищною радою Київської області прийнято рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 всупереч вимог закону, не будучи власником землі, без дотримання процедури вилучення та зміни її цільового призначення, позивач просив суд визнати рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 17 вересня 2010 року НОМЕР_1 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" незаконним і скасувати його, визнати незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 20 жовтня 2010 року на ім'я ОСОБА_1, визнати за територіальною громадою м. Києва в особі КМР право власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею S_1га, розташовану на території м. Києва, повернути вказану земельну ділянку територіальній громаді м. Києва в особі КМР.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2011 року в задоволенні позову заступника прокурора м. Києва, який діє в інтересах КМР, КП "Святошинське ЛПГ", відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 лютого 2012 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги заступника прокурора м. Києва, який діє в інтересах КМР, КП “Святошинське ЛПГ”, задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 17 вересня 2010 року НОМЕР_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею S_1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 20 жовтня 2010 року, виданий на ім’я ОСОБА_1. У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року касаційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області відхилено, рішення апеляційного суду Київської області від 29 лютого 2012 року залишено без змін.

У жовтні 2013 року до Верховного Суду України звернулась ОСОБА_1 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 122, 126 ЗК України, пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у наслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У зв'язку із цим ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року та ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, щозаява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 360-5 ЦПК України (1618-15) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.

Судом установлено, що на підставі рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 30 грудня 2009 року НОМЕР_2 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" затверджено матеріали вибору земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2; надано дозвіл громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, зокрема ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення таких робіт за адресою: АДРЕСА_1, площею S_1 кв. м.

Згідно з рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 17 вересня 2010 року НОМЕР_1 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею S_1га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

11 жовтня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею S_1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відхиляючи касаційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області й залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, касаційний суд погодився з його висновками, що Гостомельська селищна рада Київської області не мала права передавати спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1, оскільки ця земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту смт. Гостомель і право розпорядження нею відповідно до статті 122 ЗК України Гостомельській селищній раді Київської області не належить.

ОСОБА_1 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права в подібних правовідносинах і дійшов протилежного правового висновку, покладеного в основу цього судового рішення.

Для прикладу надала ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року, від 17 жовтня 2012 року і від 26 грудня 2012 року, а також постанову колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14 березня 2007 року у справах про оспорювання права на земельну ділянку.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановленій 10 жовтня 2012 року, наданій заявницею для порівняння, суд касаційної інстанції, переглядаючи судове рішення в подібних правовідносинах, дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у КП “Святошинське ЛПГ” права постійного користування земельними ділянками, за рахунок яких Гостомельською селищною радою Київської області здійснено відведення таких земельних ділянок фізичним особам, а також не доведено, що спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку були включені до меж м. Києва.

Отже, в судовому рішенні, на яке посилається ОСОБА_1 як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та у рішенні, що переглядається, встановлені різні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Ураховуючи викладене, Верховним Судом України не встановлено, що судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Посилання заявниці на постанову колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14 березня 2007 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки така постанова не є рішенням касаційного суду, а прийнята за результатами розгляду скарги про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року та від 17 жовтня 2012 скасовані постановами Верховного Суду України № 6-20цс 13 від 20 березня 2013 року та № 6-28цс 13 від 17 квітня 2013 року.

Також не може бути підтвердженням неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, і рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2012 року, оскільки воно ухвалено у справі за іншого предмета спору, підстав позову та встановлених судом фактичних обставин справи, що не є судовим рішенням у подібних правовідносинах.