Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Яреми А.Г., Григор'євої Л.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., - Онопенка В.В.,Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третя особа - орган опіки і піклування Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області, про розірвання шлюбу, визнання дій неправомірними, відібрання дітей, повернення за місцем попереднього проживання й визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9, третя особа - орган опіки і піклування Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком,

У серпні 2011 року ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей з нею.

Зазначала, що з 20 листопада 1999 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_10 Вони мають двох дітей: ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на те, що з 2004 року вона й ОСОБА_10 не підтримують стосунків і не ведуть спільного господарства та що необхідні умови для проживання, розвитку, навчання, лікування й відпочинку дітей створюються нею без участі ОСОБА_10, просила, у процесі розгляду справи уточнивши позовні вимоги та змінивши підстави позову, розірвати шлюб між нею й ОСОБА_10, визначити місце проживання дітей з нею, визнати дії ОСОБА_10 щодо самочинної зміни місця проживання дітей неправомірними та відібрати дітей і повернути їх за попереднім місцем проживання.

У серпні 2011 року ОСОБА_10 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_9 про визначення місця проживання малолітніх дітей з ним.

Посилаючись на те, що ОСОБА_9 не піклується про здоров'я дітей, їхній фізичний, духовний і моральний розвиток, не бере участі у їхньому вихованні та, ураховуючи особисту прихильність дітей до нього та їхнє бажання мешкати з батьком, просив визначити місце проживання дітей з ним.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 26 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19 березня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено частково: розірвано шлюб, зареєстрований 20 листопада 1999 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Шишацького районного управління юстиції Полтавської області, між ОСОБА_9 та ОСОБА_10; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено: визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком, ОСОБА_10, за адресою: АДРЕСА_2. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2012 року рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 березня 2012 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2012 року ОСОБА_9 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції принципу 6 Декларації прав дитини (995_384) , прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ОСОБА_9 надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2011 року, від 11 січня 2012 року та від 28 березня 2012 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третя особа - орган опіки і піклування Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області, про розірвання шлюбу, визнання дій неправомірними, відібрання дітей, повернення за місцем попереднього проживання та визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9, третя особа - орган опіки і піклування Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_9 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст. 360-5 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Судами встановлено, що 20 листопада 1999 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Шишацького районного управління юстиції Полтавської області ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюб.

Вони мають двох дітей: ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, які до травня 2011 року проживали з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1.

З 19 травня 2011 року малолітні діти: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - проживають із батьком, дідом і бабою в будинку АДРЕСА_2.

Вирішуючи спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання дітей, яким виповнилося по 11 років, суди виходили з рівності прав та обов'язків матері й батька відносно дітей, принципу 6 Декларації (995_384) та вимог положень ч. 2 ст. 160, ст. 161 Сімейного кодексу України (далі - СК України), за якими місце проживання дитини, що досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків і самої дитини, та, ураховуючи особисте добровільне побажання малолітніх дітей проживати разом із батьком, дійшли висновку про наявність підстав для визначення місця проживання цих дітей з батьком.

Разом із тим у справах, на рішення в яких як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції принципу 6 Декларації (995_384) посилається заявниця, виник спір про визначення місця проживання дітей, що не досягли 10 років, вирішуючи який, суди виходили з установлених ними фактів і загальних положень ч. 1 ст. 160, ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації (995_384) .

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, та у справах, на судові рішення в яких як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається ОСОБА_9, наявні різні фактичні обставини справи щодо визначення місця проживання малолітніх дітей залежно від досягнення ними (у справі, що розглядається) або недосягнення (у рішеннях, наданих для порівняння) установленого законом віку - десяти років, а тому зазначені рішення суду касаційної інстанції не свідчать про неоднакове застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми матеріального права.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2012 року відмовити.

постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.