6-4984вов10 Про поділ спільного майна подружжя - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про поділ спільного майна подружжя, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права спільної сумісної власності подружжя; за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_13, ОСОБА_12 про визнання контракту купівлі-продажу торговельного контейнера недійсним і визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання права власності на Ѕ частину торговельного приміщення за скаргою ОСОБА_14 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 лютого 2009 року, ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 13 травня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 30 грудня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_11 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що, перебуваючи з серпня 1993 року до березня 2008 року в зареєстрованому шлюбі, він і ОСОБА_12 придбали: торговельний павільйон НОМЕР_1 міського торговельного комплексу «Калинівський ринок» (далі - МТК «Калинівський ринок»), ринкова вартість якого становить 252 500 грн., торговельний павільйон НОМЕР_2 вищезазначеного торговельного комплексу, ринковою вартістю 202 тис. грн., та торговельне приміщення (магазин) НОМЕР_3, що розташований в незавершеному будівництвом критому ринку на розі вул. Стасюка та просп. Незалежності в м. Чернівцях, на загальну суму 857 715 грн., і просив виділити йому в порядку поділу майна подружжя торговельне приміщення НОМЕР_3, а відповідачці - торговельні павільйони НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

У квітні 2008 року ОСОБА_11 звернувся до суду з окремою позовною заявою до ОСОБА_12 і ОСОБА_13, в якій, посилаючись на те, що відповідачкою здійснено відчуження майна, набутого ними під час перебування у шлюбі, без його на те згоди, просив визнати недійсним укладений 1 лютого 2008 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 контракт купівлі-продажу 20-тонного контейнера, що розташований у торговельному секторі № 4 МТК «Калинівський ринок» на місці НОМЕР_2, а також просив визнати цей контейнер об'єктом спільної сумісної власності подружжя та включити його в загальний об'єм спільного майна.

У січні 2009 року ОСОБА_11 доповнив свої позовні вимоги й просив визнати недійсним свідоцтво від 24 грудня 2008 року про право власності на нерухоме майно - торговельне приміщення (магазин) НОМЕР_3, що розташоване в приміщенні критого ринку на вул. Стасюка, 19 в у м. Чернівцях, видане на ім'я ОСОБА_12, посилаючись на те, що вказане приміщення є спільним майном подружжя.

У серпні 2008 року до суду із зустрічним позовом звернувся ОСОБА_13, батько ОСОБА_12, посилаючись на те, що за спільною усною домовленістю з подружжям ОСОБА_11 про спільне придбання майна вніс 78 178 грн. на будівництво торговельного приміщення (магазину) НОМЕР_3, що розташоване в приміщенні критого ринку на розі вул. Стасюка та просп. Незалежності в м. Чернівцях, просив суд визнати за ним у порядку дольової участі в будівництві право власності на Ѕ частину вказаного приміщення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 13 травня 2009 року, позов ОСОБА_11 задоволено. Визнано недійсними контракт купівлі-продажу від 1 лютого 2008 року, предметом якого є 20-тонний контейнер площею 18 кв.м, що розташований на торговельному місці НОМЕР_2 МТК «Калинівський ринок», і свідоцтво про право власності на торговельний павільйон НОМЕР_3 площею 26,20 кв.м, що розташований у приміщенні критого ринку на вул. Стасюка, 19 в у м. Чернівцях, видане 24 грудня 2008 року на ім'я ОСОБА_12 Визнано торговельний павільйон НОМЕР_2 у секторі № 4 МТК «Калинівський ринок» і торговельний павільйон НОМЕР_3, що розташований у приміщенні критого ринку на вул. Стасюка, 19в у м. Чернівцях, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Виділено: у власність ОСОБА_11 торговельний павільйон НОМЕР_3, що розташований у приміщенні критого ринку на вул. Стасюка, 19в у м. Чернівцях, вартістю 403 215 грн.; у власність ОСОБА_12 торговельний павільйон НОМЕР_1, що розташований на території МТК «Калинівський ринок» в секторі № 3, вартістю 252 500 грн. і торговельний павільйон НОМЕР_2, що розташований на території МТК «Калинівський ринок» у секторі № 4, вартістю 178 737 грн. 30 коп. Стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_11 різницю в частках у сумі 14 011 грн. 15 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_13 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України 30 грудня 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_12 відхилено, а зазначені судові рішення залишено без змін.

У скарзі про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 лютого 2009 року, ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 13 травня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 30 грудня 2009 року ОСОБА_14, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих положень закону, а саме: ст.ст. 57, 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) та ст. 52 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), просить ухвалені рішення судів скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На підтвердження неоднакового застосування положень закону скаржниця надала копію ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2010 року.

У запереченнях на скаргу ОСОБА_11 порушує питання про її відхилення та залишення без змін ухвалених у справі рішень, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року №3932-VI (3932-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» (газета «Голос України» від 12 листопада 2011 року №213 (5213)).

Відповідно до абз. 3 п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) скарги на судові рішення у цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи наведені положення Закону, скарга розглядається в порядку Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) від 18 березня 2004 року в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України підставою оскарження у зв'язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_11, районний суд, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що спірне майно було набуте ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у період перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому належить подружжю на праві спільної сумісної власності й не могло бути відчуженим відповідачкою без дозволу чоловіка. При цьому посилання ОСОБА_12 на те, що контейнер, який розташований на торговельному місці НОМЕР_2 у секторі № 4 МТК «Калинівський ринок», був придбаний нею в грудні 2006 року, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин із ОСОБА_11, про що було встановлено заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 березня 2008 року, суди оцінили як безпідставне, оскільки з копії рішення про розірвання шлюбу не вбачається та обставина, що суд, вирішуючи спір, установлював період, з якого подружжя фактично припинило шлюбні відносини.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини можливості (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Судом установлено, що за час шлюбу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 придбано: торговельний павільйон НОМЕР_1 у секторі № 3 МТК «Калинівський ринок» ринковою вартістю 252 500 грн., торговельний павільйон НОМЕР_2 у секторі № 4 зазначеного торговельного комплексу вартістю 178 737 грн. 30 коп. і торговельне приміщення (магазин) НОМЕР_3, що розташоване в приміщенні критого ринку на вул. Стасюка, 19в у м. Чернівцях, ринковою вартістю 403 215 грн.

З матеріалів справи вбачається, що договір від 20 вересня 1999 року № 555-к/3 тс і договір від 5 травня 2003 року № 1251/С, відповідно до яких ОСОБА_11 є користувачем торговельного місця НОМЕР_1 на території МТК «Калинівський ринок» у секторі № 3, були укладені ним як приватним підприємцем.

Укладаючи угоду № 2426-к/4тс від 1 грудня 2006 року про надання в користування торговельного місця НОМЕР_2 на території МТК «Калинівський ринок» у торговому секторі № 4, ОСОБА_12 діяла на підставі свідоцтва про підприємницьку діяльність № 0036460. Предметом контракту купівлі-продажу ЧР № 061206/01 від 6 грудня 2006 року, укладеного в інтересах ОСОБА_12, визначено торговельний об'єкт - 20-тонний контейнер площею 18 кв.м, що розташований на торговельному місці НОМЕР_2 у секторі № 4 МТК «Калинівський ринок» і використовується з метою здійснення торгово-посередницької діяльності.

Суд касаційної інстанції, помилково залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог і фактично погодившись з їх висновками про правомірність віднесення спірного майна до спільної сумісної власності подружжя, не врахував, що відповідно до положень ст. ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

На таке застосування вимог закону звернуто увагу судів у п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 листопада 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Таких самих висновків щодо застосування положень ст. ст. 57, 61 СК України та ст. 52 ЦК України дотримався суд касаційної інстанції в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2010 року, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону посилається у своїй скарзі ОСОБА_14

Також у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди не дослідили факту реєстрації сторін суб'єктами підприємницької діяльності та не з'ясували, за які саме кошти було придбано спірне майно (за кошти подружжя чи за кошти суб'єктів підприємницької діяльності) і яка норма права підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, суд, визнаючи недійсним контракт купівлі-продажу від 1 лютого 2008 року 20-тонного контейнера, що розташований на торговельному місці НОМЕР_2 у секторі № 4 МТК «Калинівський ринок», стороною якого позивач ОСОБА_11 не був, суд не вказав, з якої саме підстави, передбаченої ЦК України (435-15) , цей правочин визнано недійсним.

Указані порушення залишилися поза увагою судів апеляційної та касаційної інстанцій.

Ураховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_11 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові рішення ОСОБА_13 не оскаржені, а тому, ураховуючи вимоги ст. ст. 11, 335 ЦПК України, підстав для задоволення скарги ОСОБА_14 у частині скасування судових рішень щодо вирішення зустрічного позову ОСОБА_13 не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 354, 358 ЦПК України (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VII «Про судоустрій і статус суддів (2453-17) ), колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_14 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 лютого 2009 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 13 травня 2009 року та ухвалу Верховного Суду України (rs7462321) від 30 грудня 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_11 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.