Верховний Суд України в складі:

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_35 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_35 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області про встановлення дати початку виплати щомісячної страхової суми у зв’язку з ушкодженням здоров`я та стягнення заборгованості за такими виплатами,

У листопаді 2010 року ОСОБА_35 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області (далі – відділення Фонду) про встановлення дати початку виплати щомісячної страхової суми у зв’язку з ушкодженням здоров`я та стягнення заборгованості за такими виплатами.

Зазначав, що він працював на різних підприємствах вугільної промисловості й отримав професійне захворювання.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 13 травня 2008 року встановлено наявність у нього професійного захворювання та направлено на МСЕК.

Висновком МСЕК від 17 липня 2008 року йому встановлено вперше 55% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з 24 червня 2008 року.

У зв’язку із чим постановою відділення Фонду від 14 серпня 2008 року йому призначено щомісячну страхову виплату з 24 червня 2008 року.

Посилаючись на те, що постанова відділення Фонду від 14 серпня 2008 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до ст. 40 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щомісячна страхова виплата повинна бути призначена йому з дати встановлення професійного захворювання, тобто з 13 травня 2008 року, просив установити йому дату призначення щомісячної страхової виплати – 13 травня 2008 року - та стягнути з відділення Фонду на його користь 2 835 грн. 54 коп. у рахунок невиплачених страхових сум за період з 13 травня 2008 року до 23 червня 2008 року.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_35 задоволено: установлено, що 13 травня 2008 року є датою початку сплати щомісячної страхової виплати позивачу у зв’язку зі стійкою втратою працездатності внаслідок професійного захворювання; стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_35 2 835 грн. 54 коп. у рахунок невиплачених страхових сум за період з 13 травня 2008 року до 23 червня 2008 року включно.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2011 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_35 оскаржив його у касаційному порядку.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року у відкритті касаційного провадження відмовлено на підставі п. 5 ч. 3 ст. 328 Цивільного процесуального кодексу України.

12 вересня 2011 року ОСОБА_35 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року та просить скасувати вказане судове рішення й направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, посилаючись на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції ч. 1 ст. 40 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

На підтвердження наявності підстав для перегляду Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року ОСОБА_35 надає ухвалу судді Верховного Суду України від 20 жовтня 2010 року про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 3 ст. 328 Цивільного процесуального кодексу України на рішення суду першої інстанції, залишене без змін ухвалою апеляційного суду, яким визначено дату початку виплати щомісячної страхової суми із часу встановлення професійного захворювання спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом, що має право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань, а саме Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини, та стягнуто на користь застрахованої особи невиплачені страхові суми за період з дня встановлення професійного захворювання до часу, з якого такі виплати були призначені особі постановою відділення Фонду.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_35 до відділення Фонду про встановлення дати початку виплати щомісячної страхової суми у зв’язку з ушкодженням здоров`я та стягнення заборгованості за такими виплатами для перегляду ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені в заяві ОСОБА_35 доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ОСОБА_35 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_35 працював на різних підприємствах вугільної промисловості й отримав професійне захворювання.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 13 травня 2008 року встановлено наявність у ОСОБА_35 професійного захворювання та направлено його на МСЕК.

Висновком МСЕК від 17 липня 2008 року ОСОБА_35 установлено вперше 55% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з 24 червня 2008 року.

Постановою відділення Фонду від 14 серпня 2008 року йому призначено щомісячну страхову виплату з 24 червня 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_35, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до положень Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) право на отримання потерпілим щомісячної страхової виплати унаслідок професійного захворювання настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, і оскільки висновком МСЕК від 17 липня 2008 року ОСОБА_35 установлено вперше 55% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з 24 червня 2008 року, тому відділення Фонду правомірно призначило ОСОБА_35 страхові виплати з 24 червня 2008 року.

З такими висновками апеляційного суду погодився й суд касаційної інстанції.

У наданому ОСОБА_35 на підтвердження неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного й того самого положення закону, а саме ч. 1 ст. 40 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", судовому рішенні суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що виплата щомісячної страхової суми потерпілому повинна починатися з часу встановлення професійного захворювання спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом, що має право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань.

Отже існує неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції неоднаково однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 40 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом (судами) касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Верховний Суд України виходить із наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

За змістом ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст. 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

До складу таких грошових сум, зокрема, входить страхова виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності – щомісячна страхова виплата.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 30 вказаного Закону ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, суду чи прокуратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" с трахові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, страхові виплати, передбачені ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, право в потерпілого, застрахованого відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , на отримання щомісячної страхової виплати у разі настання страхового випадку виникає з дня встановлення йому МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності за цим страховим випадком.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що позовні вимоги ОСОБА_35 про встановлення дати початку виплати щомісячної страхової суми у зв’язку з ушкодженням здоров`я та стягнення заборгованості за такими виплатами, не підлягають задоволенню, оскільки постановою відділення Фонду від 14 серпня 2008 року ОСОБА_35 у відповідності з вимогами Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) призначено щомісячну страхову виплату з часу встановлення йому висновком МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності, а саме з 24 червня 2008 року.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи заяви ОСОБА_35 цих висновків не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд України

У задоволенні заяви ОСОБА_35 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року відмовити.

постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.