Верховний Суд України у складі:

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_37 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_37 до ОСОБА_38, ОСОБА_39 про припинення права власності на частку у спільному майні,

У листопаді 2009 року ОСОБА_37 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить ? частина житлового будинку АДРЕСА_1, власниками іншої ? частини є відповідачі, спільне користування будинком з відповідачами неможливе, вони забезпечені іншим житлом, частка ОСОБА_38 є незначною (1/20 частина), припинення права на частку в будинку не завдасть шкоди їх правам та інтересам.

Позивачка просила припинити право спільної з відповідачами власності на будинок, позбавити їх права власності на їх частки шляхом виплати їм грошової компенсації та визнати за нею додатково право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 13 січня 2011 року позов ОСОБА_37 задоволено, постановлено припинити право власності ОСОБА_39 та ОСОБА_38 на частки в будинку № АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_37 право власності на 1/5 та 1/20 частини цього будинку, сплатити з депозитного рахунку суду грошову компенсацію за частки в будинку: ОСОБА_39 – 144 918 грн., ОСОБА_38 – 36 230 грн.; зобов’язано Васильківське бюро технічної інвентаризації внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2011 року рішення Васильківського міськрайонного суду від 13 січня 2011 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_37 відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_37 на підставі пункту 5 частини третьої статті 328 ЦПК України.

У поданій до Верховного Суду України 30 серпня 2011 року заяві ОСОБА_37 просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2011 року і справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема частини першої статті 365 ЦК України.

У заяві, як на підставу перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, ОСОБА_37 посилається на ухвали Верховного Суду України від 23 серпня 2006 року, 24 жовтня 2007 року та 2 червня 2010 року.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2011 року ОСОБА_37 поновлено строк на звернення із заявою, справу допущено до провадження у Верховному суді України.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 22 листопада 2011 року відкрито провадження у справі про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника ОСОБА_40, відповідачки ОСОБА_39, Верховний Суд України визнає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Прикінцевих положень Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" (3932-17) заяви про перегляд судових рішень в адміністративних, господарських, кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до набрання чинності цим Законом (3932-17) включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом (3932-17) , до завершення розгляду таких заяв.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Статтею 3604 ЦПК України (1618-15) (в редакції на день подання заяви) встановлено, що суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відмовляючи у позові про припинення права власності відповідачів на частку у спільному майні (будинку), суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Як зазначив суд, для задоволення позову необхідно встановлення наявності усіх чотирьох підстав, передбачених частиною першою статті 365 ЦК України.

З такими висновками погодився й суд касаційної інстанції, визнавши, касаційну скаргу ОСОБА_37 необґрунтованою.

Проте з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 – 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Саме із таких висновків виходив суд касаційної інстанції під час розгляду справ про припинення права власності на частку у спільній власності на квартиру, про що зазначено у наданих ОСОБА_37 ухвалах колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року та 2 червня 2010 року.

Наведене свідчить про те, що суди касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 статті 355 ЦПК України.

Керуючись статтею 3603 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд України

Заяву ОСОБА_37 задовольнити.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.