Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонгаз" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Херсонгаз" (далі – ВАТ "Херсонгаз") на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 19 лютого 2009 року,

У липні 2008 року ВАТ "Херсонгаз" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 тривалий час не сплачує надані ним послуги з газопостачання, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 1 червня 2008 року складає 7 010 грн. 43 коп. У зв’язку із частковою сплатою заборгованості ВАТ "Херсонгаз" просило стягнути з ОСОБА_6 борг, який станом на 1 грудня 2008 року складає 6 614 грн. 15 коп.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 12 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 19 лютого 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ "Херсонгаз" борг у сумі 4 606 грн. 63 коп. за період з червня 2005 року до листопада 2008 року включно. Вирішено питання про судові витрати.

ВАТ "Херсонгаз" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 19 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Пунктом 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання" (2246-99-п) , передбачено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

За положеннями ст. ст. 257, 261, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналогічним чином ці питання були врегульовані нормами ст.ст. 71, 79, 80 ЦК України 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Тобто за змістом указаних норм перебіг позовної давності переривається вчиненням зобов’язаною особою в період перебігу позовної давності дії, що свідчить про визнання нею боргу.

Під час розгляду справи судом установлено, що ОСОБА_6 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 є споживачем послуг ВАТ "Херсонгаз" з газопостачання, що підтверджується зареєстрованим на неї особовим рахунком № НОМЕР_1. Відповідно до наданих ВАТ "Херсонгаз" розрахунків ОСОБА_6 має заборгованість з оплати послуг із газопостачання, яка станом на жовтень 2002 року складала 4 210 грн. 95 коп., а на грудень 2008 року - 6 614 грн. 15 коп. ОСОБА_6 наполягала на застосуванні строків позовної давності.

Задовольняючи вимоги в межах трирічного строку позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що ВАТ "Херсонгаз" не надав належних доказів вчинення ОСОБА_6 до червня 2005 року дій, які свідчать про визнання нею боргу.

Перевіряючи законність й обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суду допустив порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так у матеріалах справи наявний договір про погашення боргу, укладений між сторонами 21 листопада 2006 року (а. с. 33).

У порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд не дав йому оцінку, не визначився з тим чи не є це обставиною, яка свідчить про вчинення ОСОБА_6 дій про визнання нею боргу, а, відтак, чи не був перерваний перебіг позовної давності.

У зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушеннями вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Херсонгаз" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 19 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.