Колегія суддів Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго", третя особа – відкрите акціонерне товариство "Кредобанк", про стягнення страхових виплат, за касаційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2010 року,

У грудні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі ТДВ "СК "Індіго"), третя особа – відкрите акціонерне товариство "Кредобанк" (далі – ВАТ "Кредобанк"), про стягнення страхових виплат. Позивачка зазначала, що 24 жовтня 2008 року в період дії укладеного нею з ТДВ "СК "Індіго" договору страхування належного їй автомобіля "Ауді А-6" сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої зіткнулися належний їй автомобіль та автомобіль ІЖ-2315. В результаті зіткнення її автомобіль зазнав технічних ушкоджень і на його відновлення необхідно затратити 312 921 грн. 30 коп. Вона повідомила відповідача як страховика про настання страхового випадку та подала всі необхідні документи для здійснення страхової виплати, однак така відповідачем здійснена не була. У зв’язку з цим та посилаючись на те, що вигодонабувачем за договором страхування її автомобіля є ВАТ "Кредобанк", позивачка просила стягнути з ТДВ "СК "Індіго" на користь ВАТ "Кредобанк" 312 921 грн. 30 коп. страхової виплати, які зарахувати в рахунок погашення її заборгованості за укладеним нею з банком кредитним договором.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2010 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ТДВ "СК "Індіго", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення й направити справу на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ТДВ "СК "Індіго" Перепьолкіної Ю.В. на підтримання касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що автомобіль позивачки зазнав технічних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталося в період дії укладеного сторонами договору його страхування і є страховим випадком, відтак, відповідач, як страховик, безпідставно не здійснив страхових виплат.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Статтею 991 ЦК України встановлено перелік підстав для відмови страховиком від здійснення страхової виплати. Зокрема, згідно з п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України підставою для відмови страховиком від здійснення страхової виплати є подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку та створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Відповідно до ч. 2 ст. 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Судом установлено, що 31 січня 2008 року ОСОБА_6 та ТДВ "СК "Індіго" було укладено договір страхування належного позивачці автомобіля "Ауді А-6". Пунктом 4.2.8. договору страхування було передбачено, що в разі настання страхового випадку страхувальник зобов’язаний надати можливість уповноваженим представникам страховика провести огляд і експертизу застрахованого транспортного засобу для визначення обставин і наслідків страхового випадку. Невиконання страхувальником таких обов’язків пунктом 8.1.6. договору страхування визначено як підставу для відмови у здійсненні страхової виплати.

24 жовтня 2008 року, в період дії договору страхування, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої зіткнулися застрахований автомобіль "Ауді А-6" під керуванням позивачки ОСОБА_6 та автомобіль ІЖ-2315.

В своїх поясненнях суду представник відповідача посилався на те, що на порушення позивачкою, як страхувальником, умов договору страхування остання не надала можливості представнику страхової компанії оглянути та провести експертизу пошкодженого автомобіля з метою перевірки обставин дорожньо-транспортної пригоди та визначення розміру завданих нею позивачці збитків. Разом з тим, без такої перевірки страховик не може визнати факт пошкодження автомобіля страховим випадком та погодитися з визначеним позивачкою розміром страхової виплати, особливо з врахуванням того, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, як зазначає позивачка, її автомобіль пошкоджено на суму 312 921 грн. 30 коп., в той час як інший учасник дорожньо-транспортної пригоди автомобіль – ІЖ-2315 пошкоджень не зазнав.

На порушення вимог ст. 212 ЦПК України суд цього посилання належним чином не перевірив та мотивів відмови у його прийнятті в рішенні не відобразив.

Крім того, судом не враховано, що вигодонабувачем за договором страхування є ВАТ "Кредобанк", та у зв’язку з цим не з’ясовано, чи наділена позивачка повноваженнями для представництва його інтересів у суді, заявляючи позов про стягнення страхової виплати на його користь.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який розглянув справу, оскільки згідно з ч. 7 ст. 110 ЦПК України зазначену справу віднесено до його підсудності.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 липня 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.