ПОСТАНОВА
Іменем України
26 жовтня 2018 року
Київ
справа №750/5397/17
адміністративне провадження №К/9901/24424/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів: Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 версеня 2017 року (головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 750/5397/17
за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просило:
- скасувати п.3 постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Петренко С.В. від 19 травня 2017 року ВП № 53976894 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800 грн.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вказане рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що станом на 06.06.2017 року (після спливу десяти робочих днів з моменту відкриття виконавчого провадження) позивач доплату до пенсії стягувачу ОСОБА_4 у розмірі 525,25 грн не здійснив, тобто рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 року ним не виконане, а тому рішення відповідача про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат є законним та обґрунтованим, оскільки воно відповідає вимогам ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2017 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задоволено:
- скасовано п.3 постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Петренко С.В. від 19 травня 2017 року ВП № 53976894 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що судове рішення позивачем було виконано до 19 травня 2017 року, що підтверджується розпорядженням № 163117 від 10 жовтня 2016 року та протоколом від 12 жовтня 2016 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова суду була виконана до відкриття виконавчого провадження, а тому у відповідача не було підстав зазначати в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача виконавчого збору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Зокрема, скаржник вказує про те, що, оскільки рішення було виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, то відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження в зв'язку з його повним фактичним виконанням до відкриття виконавчого провадження.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, на виконанні в Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/8360/16-а від 24 листопада 2016 року про зобов'язання позивача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5, з виплатою заборгованості, яка виникне внаслідок такого перерахунку.
19 травня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренко С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53976894 стосовно примусового виконання виконавчого листа по вказаній вище справі з наданням боржнику строку на виконання рішення протягом десяти робочих днів. Крім того, в резолютивній частині постанови в п. 3 зазначено: стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 гривень.
Листом від 01 червня 2017 року позивач повідомив Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби про добровільне виконання судового рішення, що, на його думку, підтверджується копією розпорядження, копією протоколу від 12 жовтня 2016 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
4. Конституція України (254к/96-ВР)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
5. Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Конкретний розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника-юридичної особи при виконанні рішення немайнового характеру, визначений частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VIII - чотири мінімальні розміри заробітної плати, що на час виникнення спірних правовідносин становило 12800 гривень.
Частиною дев'ятою статті 27 Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Як вже вище було зазначено, позивач, пояснюючи обґрунтованість своїх вимог, стверджує, що постанова суду була виконана саме до відкриття виконавчого провадження, а тому, на його думку, у відповідача не було підстав зазначати в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього виконавчого збору.
Втім, вказані доводи позивача не підтверджуються жодним належним доказом, оскільки, 10 жовтня 2016 року позивачем було лише ухвалено рішення про перерахунок пенсії третьої особи, а 12 жовтня 2016 року - визначено конкретну суму заборгованості, яка підлягає виплаті.
01 липня 2017 року позивач письмово повідомив відповідача про реальне виконання постанови суду, при цьому не надав доказів фактичної виплати третій особі суми боргу, що виникла внаслідок перерахунку розміру її пенсії. Більше того, в своєму листі позивач повідомляє, що сума доплати пенсії складає 525, 25 грн., яка буде виплачена в липні 2017 року за основними відомостями.
Тобто, в даному листі позивач особисто зазначає, що рішення суду виконано частково.
Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що у цьому випадку жодних передбачених Законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено, державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається, тому й відсутні підстави і для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Керуючись статтями 343, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області - задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 версеня 2017 року - скасувати, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2017 року - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа