Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І.,

Я.М. Романюк, Ю.Л.Сенін,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля та на 2/3 частини квартири,

У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у грудні 2001 року зареєструвала з відповідачем шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5, з липня 2007 року шлюбні відносини припинено, спільно з відповідачем вона не проживає. Під час шлюбу ними було придбано автомобіль Mitsubisi Lancer, вартість якого складає 30 000 грн., та квартиру АДРЕСА_1 вартістю 48 810 грн. Зазначений автомобіль відповідач без її згоди переоформив на свою матір ОСОБА_6

Уточнивши у подальшому позовні вимоги, позивачка просила врахувати інтереси їх дитини, яка проживає разом з нею, хворіє і знаходиться на її повному утриманні, та визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири та 1/2 частину автомобіля.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 3 червня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 5 серпня 2008 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 3 червня 2008 року скасовано, позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 4 грудня 2008 року виправлено описку в мотивувальній частині рішення від 5 серпня 2008 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду і передати справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції установлено, що сторони перебували в шлюбі з 21 грудня 2001 року, мають сина, 2004 року народження. 22 лютого 2002 року ОСОБА_4 продав свою квартиру, яка належала йому на праві власності, за 11 499 грн. та цього ж дня купив квартиру АДРЕСА_1 за 40 810 грн.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд виходив із того, що спірна квартира є об’єктом спільної сумісної власності сторін, при цьому внесок на її придбання позивачкою становить 14 655 грн. 50 коп., а відповідача 26 154 грн. 50 коп.

Однак визначаючи розмір часток сторін та визнаючи за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири, суд керувався положеннями частини третьої статті 70 СК України та тим, що дитина сторін проживає з позивачкою, хворіє, а коштів, які відповідач надає ОСОБА_3 на утримання сина, недостатньо.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Таким чином, збільшення частки майна на користь того з подружжя, з ким проживає дитина, можливе при наявності певної умови – якщо розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.

Апеляційний суд у порушення вимог статті 303 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив чи стягуються аліменти з відповідача, їх розмір та чи достатній він для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини.

З огляду на наведене, висновок суду про наявність підстав для збільшення частки позивачки у праві власності на квартиру є передчасним.

Посилань на порушення закону в частині ухвалення рішення апеляційного суду про відмову у визнанні за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину автомобіля у касаційній скарзі не наводиться

За таких обставин ухвалене апеляційним судом рішення в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину квартири підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною третьою статті 338 ЦПК України; підстав для скасування рішення в частині відмови у визнанні за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину автомобіля колегія суддів не знаходить

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 5 серпня 2008 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину квартири та ухвалу цього ж суду від 4 грудня 2008 року скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в решті рішення апеляційного суду від 5 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.