629/4376/16-а Про визнання дій об'єднаного управління Пенсійного фонду України протиправними та зобов'язання негайно поновити права особи щодо отримання державної пенсії як інваліду-ліквідатору ЧАЕС ІІ групи у визначеному законодавством розмірі - 25.10.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_2 до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області (суддя Мішуровська С. Т.) від 21 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бегунца А. О., Рєзнікової С. С., Сторостіна В. В.) від 30 січня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив:

- визнати протиправним порушення з боку Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області у відношенні ОСОБА_2 вимог ст. 22 та 46 Конституції України, якими він відповідно до п. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (z0041-15) ) зобов'язаний керуватися у своїй діяльності, а також пп. 7 та 8 п. 4 цього Положення, згідно яких відповідач призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, для чого забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок державного бюджету України;

- зобов'язати Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області негайно поновити права ОСОБА_2 щодо отримання державної пенсії як інваліду-ліквідатору ЧАЕС ІІ групи в розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, для чого зобов'язати негайно здійснити відповідний перерахунок та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій за рахунок державного бюджету України;

- допустити негайне виконання судового рішення.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року, у зв'язку з чим, до листопада 2011 року отримував державні пенсії як інвалід-ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС ІІ групи в розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком.

З 01 листопада 2011 року влада відмовилася виконувати взяті на себе зобов'язання з компенсації шкоди його здоров'ю та втрати працездатності, і постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 (1210-2011-п) (далі - Постанова КМУ № 1210) затвердила новий Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказаний порядок, на думку позивача, порушив його право на отримання від держави за рахунок державного бюджету державних пенсій в розмірі не меншому ніж 8,75 мінімальних пенсій за віком.

Позивач вказує, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) 02 червня 2016 року № 1401-VIII, яким Конституція України (254к/96-ВР) доповнена статтею 151-2 наступного змісту: "Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені".

У зв'язку з наведеним, на переконання позивача, у органів Пенсійного фонду України з'явився обов'язок виплачувати належну йому державну пенсію, як ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи в розмірі визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (796-12) (далі - Закон № 796-XII (796-12) ) в редакції, чинній на час виникнення у нього права на соціальну допомогу.

3. Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 10 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 22 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 25 жовтня 2018 року заперечення або відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

12. До листопада 2011 року позивач отримував пенсію по інвалідності та додаткову пенсію в розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком. Вказаний розмір пенсії позивача був визначений ст. 49- 54 Закону № 796-XII.

13. Після зменшення розміру пенсії у зв'язку зі змінами, внесеними у вказаний Закон, 10 жовтня 2016 року позивач звернувся до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою, в якій просив привести нарахування та виплату належних йому державних пенсій як інваліду-ліквідатору на ЧАЕС у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) .

14. Листом Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 19 жовтня 2016 року № 94/Б-6, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (v003p710-12) та рішення Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" (заява № 43331/12), позивачеві повідомлено, що станом на теперішній час розміри пенсій інвалідам чорнобильцям розраховуються відповідно до Постанови КМУ № 1210.

15. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено норми щодо обрахунку пенсій інвалідам ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), а вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

17. Такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на аналізі ст. 19, 117 Конституції України, ст. 50, 54 Закону № 796-XII (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 79-VIII (79-19) ) та рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (v003p710-12) .

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що дії відповідача, при визначені розміру пенсії позивачеві відповідно до постанови Уряду, порушують норми ч. 3 ст. 22 Конституції України, за правилами якої не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

19. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач зменшив з 01 січня 2015 року в 5 разів розмір держаних пенсій інваліда ІІ групи ОСОБА_2, відмовились поновити права позивача, мотивуючи це змінами в пенсійному законодавстві України.

20. Водночас, на переконання скаржника, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на постанови Уряду, нові редакції законів міжнародні акти є недоречними, оскільки вони не розповсюджуються на спірні правовідносини у цій справі.

21. У зв'язку із наведеним, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено принцип законності, а тому їх рішення підлягають скасуванню.

22. Також скаржник у касаційній скарзі покликається на рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) (справа № 8-рп/2005).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

24. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

26. Розмір додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 був визначений у ст. 50 Закону № 796-XII, та для інвалідів II групи становив 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

27. Розмір державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника був передбачений у ст. 54 Закону № 796-XII, та для інвалідів II групи становив 8 мінімальних пенсій за віком.

28. Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII (79-19) , пунктом 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (2456-17) доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення зокрема ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

29. Згідно із новою редакцією ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

30. Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача за перерахунком пенсії) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

31. Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 (1210-2011-п) було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

32. Згідно з п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

33. Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.

34. Зазначені положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ (79-19) неконституційними не визнавались, положення Постанови КМУ № 1210 є також чинними.

35. Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210.

36. Згідно п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

37. Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

38. У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

39. Відтак, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

40. Отже, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

41. Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" (заява №43331/12), в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат.

42. Враховуючи наведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсій позивачеві (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII, у розмірах встановлених Постановою КМУ № 1210.

43. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 695/2321/17) та від 26 червня 2018 року (справа № 629/3333/17).

44. Безпідставними є посилання позивача у касаційній скарзі на те, що внесені зміни до Закону № 796-ХІІ (796-12) , які набули чинності з 01 січня 2015 року, звужують права громадян та суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані зміни не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України підлягають застосуванню Лозівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області.

45. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

46. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

49. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі № 629/4376/16-а залишити без змін.