607/15846/15-а Про скасування постанови в справі про порушення митних правил - 18.05.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач у справі) звернувся із позовом до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 9 вересня 2015 року №0087/40300/15, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 11 096,97 грн, з мотивів його безпідставності.

Позов мотивований тим, що в діях позивача у справі відсутній склад адміністративного правопорушення (умисна форма вини та об'єктивна сторона), відповідальність за яке передбачена статтею 485 Митного кодексу України, що він не є особою, відповідальною за подання неправдивих відомостей про товар, що ввозиться на митну територію України, оскільки виконує лише функцію перевізника цього товару за дорученням покупця, а його декларування здійснене митним брокером, який несе солідарну відповідальність із покупцем (декларантом) за належну сплату митних платежів. Зазначає про порушення відповідачем строку накладення на нього адміністративного стягнення, а також про недопустимість повторного притягнення до адміністративної відповідальності за одне і те саме порушення.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2015 року позов задоволено, скасовано постанову митного органу від 9 вересня 2015 року у справі про порушення митних правил №0087/40300/15 про визнання позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 11 096,97 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач не повинен нести відповідальність за ймовірні порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України, оскільки покупцем (декларантом) товару (автомобілів) є українська компанія - Приватне підприємство "Вестерн-М", який уповноважив позивача одержати транспортні засоби від імені юридичної особи та перегнати їх, а уповноважної на декларування особою є митний брокер - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласт Лайн", які несуть солідарний обов'язок зі сплати митних платежів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної фіскальної служби задоволено, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2015 року у справі скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у відповідності до вимог пункту 1 частини третьої статті 293 Митного кодексу України позивач, як особа, яка незаконно ввезла товари на митну територію України і яка знала або повинна була знати про незаконість такого ввезення, є відповідальною за сплату митних платежів. Оскільки позивач знав про незаконність ввезення транспортних засобів на митну територію України, то спірна постанова є правомірною. Щодо строку застосування адміністративного стягнення, то, оскільки правопорушення виявлене 2 липня 2015 року у зв'язку із отриманням інформації від митних органів Литовської Республіки на відповідний запит Державної фіскальної служби України, то спірна постанова винесена в межах встановленого законом строку.

У поданій касаційній скарзі позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції здійснив неправильну правову оцінку обставин справи, прийшовши до помилкового висновку про те, що позивач, який не є декларантом (покупцем), рівно як і митним брокером, повинен нести відповідальність за статтею 485 Митного кодексу України за подання неправдивих відомостей про товар, що ввозиться, з метою ухилення від сплати митних платежів. Оскільки позивач був лише перевізником, транспортні засоби для себе не ввозив, не є власником цих транспортних засобів, то він не є платником податків і не несе обов'язку по їх сплаті. Також зазначає про порушення, на його думку, строку накладення на нього адміністративного стягнення - через два роки після вчинення, і принципу неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

У запереченнях на касаційну скаргу представник митного органу посилається на законність судового рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

24 червня 2013 року та 24 серпня 2013 року громадянином ОСОБА_2 згідно митних декларацій EE 403000000/2013/903327 від 20 серпня 2013 року та EE №403000000/2013/905062 від 21 серпня 2013 року, через пункт пропуску, розташований на митному кордоні України, "Краківець-Корчова" митного поста "Краковець" Львівської митниці, ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт, товар - вантажний автомобіль Peugeot Partner (2007 року випуску, №кузова НОМЕР_4, загальною вартістю 1900 євро), а також товар вантажний автомобіль Opel Combo (2009 року випуску, № кузова НОМЕР_3, загальною вартістю 2300 євро).

Як підставу для переміщення товару (Peugeot Partner) позивач в пункті пропуску "Краківець-Корчова" подав фактуру б/н від 21 червня 2013 року, специфікацію №2106/2013/1 до контракту №01/03 від 10 листопада 2010 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №06ZR03405; як підставу для переміщення товару (Opel Combo) позивач в пункті пропуску "Краківець-Корчова" подав фактуру б/н від 23 серпня 2013 року, специфікацію №23/08/2013-1 до контракту №01/03 від 10 листопада 2010 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №130257093 (130257094).

У вказаних фактурах та специфікаціях продавцем (відправником) товару зазначено компанію ZHU "Diesel" ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), а покупцем (одержувачем) - Приватне підприємство "Весттерн-М" (м. Тернопіль, вул. Чалдаєва 1/12, Україна).

З метою завершення митного оформлення, 03 липня 2013 року та 28 серпня 2013 року Приватним підприємством "Весттерн-М" (юридична адреса: м. Тернопіль, вул. Чалдаєва 1/12), через митного брокера - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласт Лайн" - митному органу заявлено до митного контролю та митного оформлення в митному режимі імпорт, товар - вантажний автомобіль Peugeot Partner, 2007 року випуску, № кузова НОМЕР_4, загальною вартістю 1 900 євро, що по курсу Національного банку України на день подання митної декларації становить 19 768,53 грн (згідно митної декларації від 3 липня 2013 року №403000006/2013/301405); а також товар - вантажний автомобіль Opel Combo, 2009 року випуску, кузов НОМЕР_3, загальною вартістю 2 300 євро, що по курсу Національного банку України на день подання митної декларації становить 24 520,44 грн (згідно митної декларації від 28 серпня 2013 року №403000006/2013/302284).

В графі 45 вказаних митних декларацій заявлено митну вартість товару 20 288,75 грн (по автомобілю Peugeot Partner) і 28 944,79 грн (по автомобілю Opel Combo), а у графі 47 вказано нарахування та сплату митних платежів: по ввізному миту 2 028,88 грн, податку на додану вартість 4 463,53 грн (по автомобілю Peugeot Partner) та по ввізному миту 2894,48 грн., по податку на додану вартість 6 367,85 грн (по автомобілю Opel Combo).

В результаті проведеної митними органами перевірки, 03 серпня 2015 року отримано лист Державної фіскальної служби України №27391/7/99-99-26-03-03-17 у відповідності до якого, органом доходів і зборів від митних органів Литовської Республіки отримано митні декларації Литовської Республіки №13LTKR5000EK075234, №13LTKR5000EK0A33F2 та фактури №GA 27413, №GA 28995. На підставі цих декларацій та фактур встановлено, що продавцем (відправником) товару (обох автомобілів) є компанія UAB "Gelgotos transportas", ОСОБА_4, Marijmpoles sav., LT68100, Литва, a покупцем (отримувачем) значиться ОСОБА_2, paso НОМЕР_2, АДРЕСА_1 (ОСОБА_2, НОМЕР_1, АДРЕСА_1). Вартість автомобіля Peugeot Partner, кузов НОМЕР_4 становить 10 569,02 литовських літ, що по курсу Національного банку України на день подання митної декларації становить 31 848,14 грн, а вартість автомобіля Opel Combo, кузов НОМЕР_3 становить 12 050,27 литовських літ, що по курсу Національного банку України на день подання митної декларації становить 37 207,10 грн.

Із наданих Митною службою Литви документів встановлено, що кошти за придбані автомобілі сплачено позивачем. Оскільки справжня вартість автомобілів є значно більшою, то переміщення цих автомобілів позивачем на територію України призвело до неправомірного зменшення розміру належних до сплати митних платежів на суму 6 342,93 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення за статтею 485 Митного кодексу України відраховується від дати отримання митними органами України відомостей про походження товару, правочини з ним від митних органів Литви - у відповідь на відповідний запит. З такою позицією погоджується Суд з огляду на положення норм статті 467 Митного кодексу України.

Водночас, поза увагою суду залишився той факт, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2016 року у справі №607/19023/15, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 29 лютого 2016 року, ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбаченому частиною першою статті 483 Митного кодексу України і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста відсотків вартості товару, який є безпосереднім об'єктом порушення, а саме 37 207,10 грн з конфіскацією у власність держави вантажного автомобілю марки Opel Combo, 2009 року випуску № кузова НОМЕР_3.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що позивачем вчинено протиправні дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару (вантажного автомобілю марки Opel Combo, 2009 року випуску № кузова НОМЕР_3) з приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товару документів (фактури б/н від 23.08.2013, специфікації №23/08/2013-1 до контракту №01/03 від 10.11.2010 року), що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача, а також неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, зокрема неправдивих відомостей відносно фактурної вартості товару. Зазначені дії кваліфіковані митним органом за частиною першою статті 483 Митного кодексу України, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого нею.

Вина позивача у вчиненні названого правопорушення визнана судом доведеною, суд висновки митного органу щодо наявності в діях позивача складу передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України правопорушення та правомірності накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією підтвердив.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Наведені положення не враховані судом апеляційної інстанції, факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 483 Митного кодексу України за дії, пов'язані з переміщенням автомобілю марки Opel Combo, 2009 року випуску № кузова НОМЕР_3 через митний кордон України, залишені поза увагою суду апеляційної інстанції, постанова якого прийнята без урахування даної обставини.

Крім того, суд апеляцйної інстанції погодився з тим, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, на підставі неперевірених та непідтверджених даних, отриманих від митного органу Литовської Республіки. З такою позицією не може погодитися Суд.

Диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає декілька варіантів об'єктивної сторони передбаченого нею правопорушення, зокрема: - заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; - неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості; - надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості; - несплата митних платежів у строк, встановлений законом; - інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів; - використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Пунктом 1 частини третьої статті 293 Митного кодексу України передбачено, що крім декларанта та уповноваженої ним особи, особами, на яких покладається обов'язок із сплати митних платежів, є: у разі незаконного ввезення товарів на митну територію України, незаконного вивезення товарів за межі митної території України - особа, яка незаконно ввезла (вивезла) товари, а також особи, які брали участь у незаконному ввезенні (вивезенні) товарів, якщо вони знали або повинні були знати про незаконність такого ввезення (вивезення), та особи, які придбали у власність або у володіння незаконно ввезені товари, якщо в момент придбання вони знали або повинні були знати про незаконність ввезення, що належним чином доведено в порядку, встановленому законодавством України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що позивач, як особа, яка незаконно ввезла (або придбала, що стверджується митним органом) товари на митну територію України, може нести відповідальність за статтею 485 Митного кодексу України лише у разі, якщо він знав про незаконність такого ввезення, що повинно бути доведено в порядку, встановленому законодавством України.

Як свідчать обставини справи, висновок митного органу, підтриманий судом апеляційної інстанції, про незаконність ввезення автомобілів на митну територію України зроблений виключно на підставі листів митного органу Литовської Республіки із долученими копіями митних декларацій та фактур, згідно яких продавцем товару є литовська компанія, а покупцем - позивач ОСОБА_2, в той час в матеріалах справи наявні митні декларації, специфікації та фактури, згідно яких продавцем товару є польська компанія, а покупцем - українське підприємство "Весттерн-М".

В матеріалах справи також наявні доручення від 17 червня 2013 року та від 19 серпня 2013 року, видані Приватним підприємством "Весттерн-М" на ім'я позивача ОСОБА_2, відповідно до яких останньому доручається від імені підприємства одержати в польській фірмі ZHU "Diesel" ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) транспортні засоби та перегнати їх.

Договір, на підставі якого здійснювались поставки автомобілів між польською та українською компанією, в матеріалах справи відсутній.

За таких обставин встановити факт того, чи дійсно позивач придбавав зазначені автомобілі для себе (від свого імені) або від імені української компанії, яка його уповноважила, не видається можливим.

Недоведеність факту придбання товарів саме позивачем (від свого імені) наряду з встановленими обставинами щодо того, що декларантом цих товарів було Приватне підприємство "Весттерн-М" за посередництвом брокерської компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласт Лайн", не дозволяє стверджувати наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

За змістом частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивача у справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 485 Митного кодексу України, а саме за протиправні дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів шляхом наданя органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, а також неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості товару, зокрема неправдиві відомості про фактурну вартість товару.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.