Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі – страхова компанія "Княжа") про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 червня 2009 року з вини водія автомобіля ЗАЗ ОСОБА_4 було допущено зіткнення з її автомобілем ВАЗ-11193, яким керував її чоловік ОСОБА_6 Внаслідок зіткнення її автомобіль було пошкоджено, вартість ремонту складає 3 887 грн. 80 коп. Відповідач визнаний судом винним у порушенні Правил дорожнього руху, проте він відмовляється відшкодувати заподіяну ним майнову та моральну шкоду.

Позивачка просила стягнути з ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди 3 887 грн. 80 коп., за заподіяну моральну шкоду 1 700 грн.

Ухвалою суду від 29 вересня 2009 року до участі у справі як другого відповідача було притягнуто страхову компанію "Княжа".

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 28 грудня 2009 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1 624 грн. 95 коп. та 100 грн. на відшкодування судових витрат, у задоволенні решти вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди до страхової компанії "Княжа" відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2010 року, рішення Слов’янського міськрайонного суду від 28 грудня 2009 року в частині стягнення сум з ОСОБА_4 скасовано. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди 3 887 грн. 80 коп., на відшкодування моральної шкоди 500 грн. та на відшкодування судових витрат 331 грн.; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, що внаслідок ДТП, скоєного з вини ОСОБА_4 17 червня 2009 року, було пошкоджено автомобіль ВАЗ-11193, власником якого є позивачка. Вартість ремонту зазначеного автомобіля визначена в сумі 3 887 грн. 80 коп. Відповідач ОСОБА_4 застрахував свою цивільну відповідальність, уклавши відповідний договір із страховою компанією "Княжа" на строк з 19 травня 2009 року по 18 травня 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову до страхової компанії "Княжа" та покладаючи відповідальність на ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивачка не зверталась до страхової компанії з відповідною заявою та додатками до неї згідно з вимогами Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , а тому відсутні підстави вважати, що страхова компанія порушила її права.

Однак з такими висновками повністю погодитись не можна.

Відповідно до статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортноі пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 22 наведеного Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом (1961-15) порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відмовляючи у задоволенні позову до страхової компанії та покладаючи повну матеріальну відповідальність за шкоду на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, суд не врахував наведене, а також норми статті 32 Закону, якою визначені випадки, коли шкода страховиком не відшкодовується.

Відповідно до частин першої, другої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції було оскаржено позивачкою, яка просила скасувати його в частині відмови у стягненні майнової та моральної шкоди та ухвалити нове рішення про стягнення визначених сум відшкодування зі страхової компанії "Княжа".

Проте апеляційний суд в порушення вимог статті 303 ЦПК України вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги, скасував рішення в частині стягнення суми на відшкодування шкоди з відповідача ОСОБА_4 та ухвалив нове рішення, яким збільшив розмір стягнення з нього.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.