815/2547/17 Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб - 18.05.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів Скрипченка В.О., Єщенка О.В., Осіпова Ю.В. у справі №815/2547/17 за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася з позовом до Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про просила скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2016 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2016 рік, за №10150047-0000 на суму 716,14 грн; №10150048-0000 на суму 716,14 грн; №10150049-0000 на суму 716,14 грн; №10150050-0000 на суму 810,63 грн., №10150051-0000 на суму 716,14 грн, №10150052-0000 на суму 705,19 грн, №10150053-0000 на суму 806,52 грн, №10150054-0000 на суму 791,46 грн, №10150055-0000 на суму 716,14 грн, №10150055-0000 на суму 720,25 грн, №10150057-0000 на суму 705,19 грн, №10150058-0000 на суму 705,19 грн, №10150059-0000 на суму 2718,06 грн, №10150060-0000 на суму 705,19 грн, №10150061-0000 на суму 706,56 грн, №10150062-0000 на суму 716,14 грн, №10150063-0000 на суму 1155,69 грн, №10150064-0000 на суму 705,19 грн, №10150065-0000 на суму 716,14 грн, №10150066-0000 на суму 705,19 грн, №10150067-0000 на суму 705,19 грн, №10150068-0000 на суму 703,82 грн, №10150069-0000 на суму 2718,06 грн, №10150070-0000 на суму 716,14 грн, №10150071-0000 на суму 716,14 грн.

29 серпня 2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено у повному обсязі, з огляду на безпідставність проведеного податковим органом обчислення та нарахування податку на землю, здійсненого в порушення вимог податкового законодавства та у відсутності витягу нормативно - грошової оцінки земельних ділянок.

21 лютого 2018 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 815/2547/17 скасовано, а у задоволені адміністративного позову позивача відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції з огляду на положення вимог податкового законодавства, якими врегульований порядок обчислення податку на землю, наявними інформаційними даними від держземагенства про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок позивача та визначеного сільською радою розміру ставки податку, висновувався на правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

02 квітня 2018 року позивачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення, внаслідок неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року.

Доводи касаційної скарги обґрунтовує тим, що не проведення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок обумовлювало застосуванням при обчислені податку на землю положення пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України та неможливістю враховувати інформацію наданою держземагенством щодо розміру вартості земельних ділянок, з огляду на затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язаними з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів" №1386 від 21 грудня 2011 року (в редакції чинній на час спірних правовідносин) (надалі-Порядок 1386).

На думку скаржника відсутність витягу з технічної документації нормативно-грошової оцінки щодо кожної земельної ділянки не надавало можливість податковому органу здійснити обчислення податку на землю.

03 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано із Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/2547/17.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення та вирішення справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної скарги відповідає з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач є власником 25 земельних ділянок НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 (за межами населеного пункту), які розташовані: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельних ділянок - для розміщення об'єктів рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва). Право власності підтверджено державними актами на право власності на земельну ділянку.

30 червня 2016 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу податкові зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за №10150047-0000 на суму 716,14 грн; №10150048-0000 на суму 716,14 грн.; №10150049-0000 на суму 716,14 грн.; №10150050-0000 на суму 810,63 грн., №10150051-0000 на суму 716,14 грн, №10150052-0000 на суму 705,19 грн, №10150053-0000 на суму 806,52 грн, №10150054-0000 на суму 791,46 грн, №10150055-0000 на суму 716,14 грн, №10150055-0000 на суму 720,25 грн, №10150057-0000 на суму 705,19 грн, №10150058-0000 на суму 705,19 грн, №10150059-0000 на суму 2718,06 грн, №10150060-0000 на суму 705,19 грн, №10150061-0000 на суму 706,56 грн, №10150062-0000 на суму 716,14 грн., №10150063-0000 на суму 1155,69 грн, №10150064-0000 на суму 705,19 грн, №10150065-0000 на суму 716,14 грн, №10150066-0000 на суму 705,19 грн, №10150067-0000 на суму 705,19 грн, №10150068-0000 на суму 703,82 грн №10150069-0000 на суму 2718,06 грн, №10150070-0000 на суму 716,14 грн, №10150071-0000 на суму 716,14 грн.

По кожній земельній ділянці податковим органом нараховано земельний податок із застосуванням коефіцієнту індексації 1,433 та ставки податку для земель під ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва 0,5%, що випливає з розрахунку земельного податку позивача.

Крім того, 09 січня 2016 року позивачу направлена податкова вимога №5149-17 про наявність податкового боргу станом на 08 листопада 2016 року у сумі 14528,09 грн.

В основу обчислення розміру плати податку за землю податковим органом взято повідомлення на запит, викладене у листі відділу держземагенства в Овідіопольському районі від 22 липня 2015 року №11-1520-0.12-10425/2-15, з якого встановлено судами, що відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, яка затверджена рішенням Овідіопольської районної ради від 11 липня 2014 року та діє з 01 січня 2015 року, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земель в кадастровому кварталі, де розташовані вказані земельні ділянки (НОМЕР_1), з урахуванням коефіцієнту, який враховує склад угідь (землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення, Кв1 = 1,00), та індексації з дати проведення грошової оцінки (Кі=1,249), станом на 01 січня 2015 року складає -136,93 грн.

Також, податковим органом при розрахунку земельного податку враховано рішення Дальницької сільської Ради від 10 липня 2015 року "Про плату за земельні ділянки на території Дальницької сільської ради", а також інформація держземагенства щодо площі земельних ділянок, які належать позивачу на підставі свідоцтв про право власності.

Зазначені фактичні обставини встановлені судами попередніх інстанції не є спірним між сторонами. Також, не є спірним між сторонами приналежність позивачу земельних ділянок, щодо яких здійснена нарахування відповідачем плати податку на землю, їх розмір, розташування, цільове призначення, а також обов'язок сплати земельного податку.

В межах справи основним спірним питанням є обґрунтованість обчислення податковим органом розміру земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік, при чому, на думку позивача, такий розмір повинен обчислюватися відповідно до пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України та за даними про нормативну грошову оцінку земель по Одеській області, що знаходиться у відкритому доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру,

За висновками податкового органу, з огляду на наявну нормативно - грошову оцінку земель, таке обчислення повинно здійснюватися з урахуванням коефіцієнтів та відповідно до даних, наданих на запит податкового органу від органів держземагенства виходячи з розміру 0,5 % ставки від такої оцінки.

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги, Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

Правове регулювання правовідносин щодо порядку обчислення, нарахування, сплати земельного податку врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу України (2755-17) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Тобто, база оподаткування земельним податком за правилами статті 271 Податкового кодексу України, залежить від проведення або не проведення нормативно-грошової оцінки землі, що має вплив на визначення розміру ставки та правила обчислення податку за правилами статті 274 або за статтею 277 Податкового кодексу України.

Статтею 274 Податкового кодексу України визначені ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження):

274.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

274.2 Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Щодо земель, грошову оцінку яких не проведено, то, відповідно до п. 277.1 ст. 277 ПК України, ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, мають розмір не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у відповідній області.

Обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земель передбачено статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року №1378-ІV. Періодичність її проведення становить не рідше одного разу на 5 - 7 років (стаття 18 названого Закону).

Рішення місцевих рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З огляду на наявність у позивача державних актів на право власності на земельні ділянки, позивач під час оформлення такого права здійснював розробку та проект землеустрою, відповідно до якого сформована нормативна грошова оцінка щодо кожної земельної ділянки. При чому, листом від 22 липня 2015 року підтверджена також нормативно грошова оцінка земель відповідно до даних технічної документації.

Статтею 193 Земельного кодексу України визначене поняття та складова державного земельного кадастру. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року №3613-VІ (3613-17) .

Пунктом 284.1 Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновок, що контролюючи органи для визначення власникам земельних ділянок розміру земельного податку використовують дані державного земельного кадастру, щодо площі земельних ділянок, їх нормативно грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаний територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо ставок земельного податку.

Статтею 286 Податкового кодексу України встановлений порядок обчислення плати за землю.

Згідно з пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України затверджено "Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язаними з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів" №1386 від 21 грудня 2011 року.

Цей Порядок №1386 визначає механізм подання відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та Закону України "Про інформацію" (2657-12) суб'єктами інформаційних відносин ДФС та/або її територіальним органам інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Пунктом 4 Порядку №1386 встановлені правила подання органами Держгеокадастру та Мін'юстом на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема "., дату та значення нормативної грошової оцінки, прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача".

За висновками суду першої інстанції, які підтримані позивачем та обґрунтовуються доводи касаційної скарги, що на запит податкового органу по земельним ділянкам позивача, держземагенством в Овідіопольському районі Одеської області повинні спрямуватися дані державного земельного кадастру щодо кожної земельної ділянки позивача, яким є витяг з технічної документації нормативної грошової оцінки, в частині що стосується значення такої оцінки.

В той же час, такі висновки суду є хибними та суперечать вищенаведеному Порядку №1386, тому як відповідно до пункту 4 цього Порядку, інформацією про земельні ділянки, необхідною для обчислення і справляння плати за землю, є зокрема значення нормативної грошової оцінки.

З огляду на надану відповідь на запит податкового органу викладену у листі відділу держземагенства в Овідіопольському районі від 22 липня 2015 №11-1520-0.12-10425/2-15, така інформація фактично у повному обсязі відповідає вищенаведеним вимогам, та утримує в собі усі необхідні складові даних, необхідні для обчислення і справляння плати за землю, в тому числі зокрема значення нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнту в кадастровому кварталі, де розташовані земельні ділянки, що належать позивачу.

Відповідно до пункту 287.2 статті 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України).

Відтак, при визначенні податковим органом ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 0,5 %, з урахуванням рішення Дальницької сільської ради від 10 липня 2015 року №1337-УІ "Про плату за земельні ділянки на території Дальницької сільської ради" є законним та таким, що не суперечить статті 274 Податкового кодексу України, якою встановлені ставки податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено незалежно від місцезнаходження.

Застосування ставки у розмірі визначеному статтею 277 Податкового кодексу України 5 %, як до земельних ділянок, відносно яких не проведено оцінку суперечать встановленим фактичним обставинам справи.

Податковий орган обґрунтовано доводить, що відносно земельних ділянок позивача, по яким проведена нормативно грошова оцінка земель, базою оподаткування земельним податком відповідно до статті 271 Податкового кодексу України повинна бути нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації, ставка якої повинна визначатися у розмірі та за правилами встановленими статтею 274 Податкового кодексу України, та не може визначатися у розмірі 5 % встановленому відповідно до пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України, як для земель, відносно якої така нормативно грошова оцінка не проведена.

Обчислення, здійснене податковим органом у такий спосіб, із визначення податку на земельні ділянки та прийняті на підставі такого обчислення спірних податкових повідомлень-рішень не суперечать наведеним вимогам податкового законодавства. Таким чином, такі податкові повідомлення-рішення прийняті до 01 липня поточного року не можуть вважатися протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд не може погодитися з доводами скаржника щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 277 Податкового кодексу України, тому як судом апеляційної інстанції встановлено, що земельні ділянки позивача слід вважати такими, відповідно до технічної документації відносно яких проведена нормативно грошова оцінка.

Суд зазначає, що внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України (2755-17) , тобто дії та рішення відповідача ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняті/вчинені з врахуванням усіх фактичних обставин, без порушень прав позивача, що не було враховано судом першої інстанції.

При розгляді та вирішенні справи суд апеляційної інстанції, який надав належну правову та обґрунтовану оцінку постанові суду першої інстанції та заявленим вимогам, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм належну правову оцінку на підставі норм закону.