6-60533св10 Про визнання протоколу установчих зборів засновників товариства незаконним - 02.02.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до громадської організації садового товариства "Українська земля", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання протоколу установчих зборів засновників товариства незаконним за касаційною скаргою громадської організації садового товариства "Українська земля" на рішення апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року,

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є засновниками громадської організації садове товариство "Українська земля" (далі – ГО СТ "Українська земля") згідно з протоколом № 1 установчих зборів від 21 травня 2004 року. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 6 серпня 2009 року ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення нею злочинів, передбачених чч. 1, 3 ст. 1 ст. 358 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності. Цією постановою встановлено, що 21 травня 2004 року в с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проведено установчі збори та створено ГО СТ "Українська земля". Документи про створення товариства готувала ОСОБА_9, у тому числі й протокол від № 1 від 21 травня 2004 року. 21 червня 2004 року ОСОБА_9 подала вказані документи до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області для здійснення реєстрації; сільський голова ОСОБА_10 завірив їх підписом, печаткою та зареєстрував ГО СТ "Українська земля" у загальному державному реєстрі. Улітку 2004 року ОСОБА_9 підробила протокол установчих зборів № 1 від 21 травня 2004 року, зазначивши засновниками товариства ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та у виконавчому комітеті Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області здійснила заміну поданих раніше установчих документів на підроблені. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати протокол № 1 установчих зборів засновників ГО СТ "Українська земля" від 21 травня 2004 року, підписаний ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, недійсним.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року рішення районного суду скасовано, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протокол № 1 установчих зборів засновників ГО СТ "Українська земля" від 21 травня 2004 року, підписаний ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, незаконним.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ГО СТ "Українська земля" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням зборів засновників, оформленим протоколом № 1 від 21 травня 2004 року створено ГО СТ "Українська земля".

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" 21 червня 2004 року ГО СТ "Українська земля" внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – ЄДРПОУ) з присвоєнням ідентифікаційного кода 26541213 (а.с. 44-45).

У зв’язку з виявленням двох протоколів № 1 від 21 травня 2004 року про створення ГО СТ "Українська земля", які відрізняються складом його учасників, а саме: в одному варіанті це ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а в іншому – ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 Між зазначеними особами з 2006 року судами вирішуються спори щодо дійсності й недійсності цих протоколів (а.с. 6, 26).

Так, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 липня 2007 року та ухвалою Верховного Суду України від 4 червня 2008 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ГО СТ "Українська земля" визнано недійсними: протокол № 1 установчих зборів засновників ГО СТ "Українська земля" від 21 травня 2004 року, підписаний ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, і протокол № 2 від 30 серпня 2005 року за підписом цих же осіб та протокол № 5 загальних зборів від 12 листопада 2005 року, підписаний ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також статут товариства (нова редакція), зареєстрований державним реєстратором 5 грудня 2005 року (а.с. 52-59).

Ухвалою Верховного Суду України від 17 липня 2008 року відмовлено в допуску до провадження в цій справі у зв’язку з винятковими обставинами (а.с. 64-65).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2009 року відмовлено в перегляді справи у зв’язку з нововиявленими обставинами (а.с. 59-63).

Підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами заявником зазначалась постанова Обухівського районного суду Київської області від 6 серпня 2009 року, якою ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених чч. 1, 3 ст. 358 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності (а.с. 27-28).

Згідно із цією постановою ОСОБА_9 звинувачувалась у підробленні протоколу № 1 від 21 травня 2004 року установчих зборів засновників ГО СТ "Українська земля" за підписом ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заяви від їхнього імені до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, останньої сторінки статуту товариства та поданні їх до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області для державної реєстрації.

Відмовляючи в перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами, суди виходили з того, що постанова суду про звільнення від відповідальності ОСОБА_9 від 6 серпня 2009 року не є підставою для перегляду, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України такою підставою є вирок суду, що набрав законної сили, яким встановлено фальшивість документів або доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2007 року, чинним на час ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду, такі наступні факти:

- установчі збори засновників ГО СТ "Українська земля" ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у травні 2004 року не проводились;

- протокол № 1 установчих зборів засновників від 21 травня 2004 року та заява про реєстрацію товариства, підписані ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_11, викладені на нотаріальних бланках ВСО №777744 та № 777742, посвідчені 21 травня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, не відповідають дійсності; вони не посвідчувались нотаріусом ОСОБА_14 і не подавались до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, оскільки вказані нотаріальні бланки, на яких виготовлені зазначені документи за повідомленням приватного нотаріуса ОСОБА_14 та державного підприємства "Інформаційний центр Міністерства юстиції України" були надруковані в типографії лише в січні 2006 року і тоді ж видані Роменській державній нотаріальній конторі Сумської області, з якої викрадені в лютому 2006 року;

- 21 травня 2004 року установчі збори про заснування ГО СТ "Українська земля" проведені учасниками: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, якими й складено протокол № 1 від 21 травня 2004 року;

- у 2004 році до Старобезрадичівської сільської ради для державної реєстрації подані протокол № 1 від 21 травня 2004 року та заява від імені ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також статут, затверджений цими особами, які і є засновниками ГО СТ "Українська земля";

- у Старобезрадичівській сільській раді Обухівського району Київської області з 2004 року знаходилися документи саме за підписами ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були вилучені 30 червня 2006 року згідно з протоколом виїмки у голови сільської ради.

Виходячи з установлених обставин суди дійшли висновку про те, що рішення про створення ГО СТ "Українська земля" прийнято 21 травня 2004 року його учасниками ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і на підставі саме цього рішення здійснена у 2004 році державна реєстрація товариства, а інші рішення, надані за підписом ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, об’єктивно в 2004 році не приймалися, не подавалися й не могли бути подані в цей час на реєстрацію товариства, а відтак є недійсними.

Ці обставини встановлені рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 липня 2007 року та ухвалою Верховного Суду України від 4 червня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ГО СТ "Українська земля", в якій брали участь ті самі особи, які беруть участь і у зазначеній справі.

На час ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду – 12 жовтня 2010 року – указані рішення були чинними.

Відтак у силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв’язку із цим не можна погодитись із висновком апеляційного суду про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм ст. ст. 60, 212, 213 ЦПК України, оскільки доказова процесуальна діяльність суду здійснюється лише за фактами, які підлягають доказуванню.

У той же час передбачена ч. 3 ст. 61 ЦПК України приюдиційність фактів ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб’єктивними та об’єктивними межами, за якими сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом у рішенні в такій справі факти та правовідносини.

А відтак факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи.

Посилання ж у рішенні апеляційного суду на постанову суду в кримінальній справі від 6 серпня 2009 року відносно ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України обов’язковим для суду, що розглядає цивільну справу, є не постанова в кримінальній справі, а вирок, що набрав законної сили щодо цивільно-правових наслідків дій особи, відносно якої відбувся вирок, і лише з двох питань: чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, за висновком № 8890 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи, складеним 12 березня 2008 року, підписи від імені ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у протоколі № 1 установчих зборів засновників ГО СТ "Українська земля" від 21 травня 2004 року (відповідно голова зборів і секретар) виконані саме ними, як і підпис голови Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_10, виконаний ним на звороті статуту ГО СТ "Українська земля", який зареєстрований 21 червня 2004 року.

Посилання апеляційного суду на ч. 1 ст. 61 ЦПК України як на підставу скасування рішення суду першої інстанції також є безпідставним, оскільки приюдиційність фактів виключає застосування в цьому процесі можливість визнання сторонами обставин, установлених раніше іншим судовим рішенням, що набрало законної сили.

За таких обставин, ураховуючи, що апеляційним судом неправильно застосовані процесуальні норми права, що призвело до помилкового скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції, на підставі ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.