Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Григор’євої Л.І., Луспеника Д.Д.,

Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2010 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 18 січня 2007 року уклав з акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – АКБ "Укрсоцбанк") кредитний договір зі сплатою 12 % річних. 25 жовтня 2008 року він дізнався про зміну банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з 20 жовтня 2008 року до 13, 5 % річних. Просив визнати неправомірними дії відповідача щодо збільшення процентної ставки за кредитом, зобов’язати АКБ "Укрсоцбанк" здійснювати нарахування процентів в обумовленому договором розмірі.

АКБ "Укрсоцбанк" звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що заборгованість за кредитним договором відсутня, однак ОСОБА_3 відмовляється погодитись на умови банку щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором, і просив достроково стягнути кредит із відповідача.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано неправомірними дії АКБ "Укрсоцбанк"; зобов’язано АКБ "Укрсоцбанк" здійснювати нарахування процентів за кредитним договором згідно з п. 1.1 кредитного договору та провести перерахування суми кредиту й зарахувати внесені ОСОБА_3 з 20 жовтня 2008 року суми платежів із застосуванням ставки в 13, 5 % річних в рахунок чергових платежів за ставкою 12 % річних.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2010 року рішення районного суду в частині часткового задоволення позову ОСОБА_3 скасовано, у задоволенні позову відмовлено; у решті – рішення районного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону (2453-17) від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 18 січня 2007 року ОСОБА_3 та АКБ "Укрсоцбанк" уклали кредитний договір, за яким позивач отримав кредит на суму 13 393 долари США на купівлю транспортного засобу зі строком погашення до 17 січня 2013 року та зі сплатою 12 % річних (а.с. 4-7).

Пунктом 2.6 кредитного договору передбачено, що в разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, у тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління або Комітету з управління активами та пасивами АКБ "Укрсоцбанк" банк має право ініціювати зміну процентної ставки за надання кредиту.

Про намір змінити розмір процентів за надання кредиту кредитор зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за сім днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору (п. 2.6.1 кредитного договору).

Згідно з п. 2.6.2 договору в разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентної ставки, він зобов’язаний протягом п’яти робочих днів підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору та повернути її кредитору.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що АКБ Укрсоцбанк" порушив умови п. 2.6.2 кредитного договору, оскільки належним чином не повідомив позичальника про зміну процентної ставки за кредитним договором, не надав доказів про отримання ОСОБА_3 додаткової угоди та надання згоди на укладення цієї угоди.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про дострокове погашення ОСОБА_3 кредиту, районний суд посилався на безпідставність позовних вимог АКБ "Укрсоцбанк", оскільки заборгованість за кредитним договором, укладеним сторонами, відсутня.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із правомірності дій банку щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Такого висновку апеляційний суд дійшов із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Установлено, що постановою Правління Національного банку України від 2 квітня 2008 року "Про врегулювання грошового кредитного ринку", чинною на час виникнення спірних правовідносин, з 30 квітня 2008 року встановлено облікову ставку в розмірі 12 % річних.

10 жовтня 2008 року АКБ "Укрсоцбанк" надіслав ОСОБА_3 рекомендованим листом повідомлення від 8 жовтня 2008 року № 161/15-975 про підвищення процентної ставки з 20 жовтня 2008 року до 13. 5 %, яке не було йому вручене за закінченням терміну зберігання та з тексту якого вбачається, що банк направляв ОСОБА_3 проект додаткової угоди (а.с. 26, 27).

22 жовтня 2008 року АКБ "Укрсоцбанк" повторно надіслав повідомлення про підвищення процентної ставки, на яке 27 жовтня 2008 року ОСОБА_3 надав відповідь, яка отримана банком 29 жовтня 2008 року (а.с. 7, 8, 9).

27 листопада 2008 року АКБ "Укрсоцбанк" повідомив ОСОБА_3 про те, що в разі непогодження із підвищенням процентної ставки банк має право вимагати повернення кредиту в повному обсязі (а.с. 37).

Крім того, з жовтня 2008 року ОСОБА_3 почав здійснювати сплату процентів за кредитом з урахуванням 13,5 % річних.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що недотримання процедури зміни процентної ставки з боку банку, не може бути підставою для визнання дій банку щодо підвищення процентної ставки за кредитом неправомірними.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.