809/427/16 Про скасування податкової вимоги, якою визначено платнику податків суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно - 18.05.2018 Прийняття

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 (суддя - Кишинський М.І.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2016 (головуючий суддя - Левицька Н.Г., судді - Обрізка І.М., Сапіга В.П.)

у справі №809/427/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про скасування податкової вимоги, -

У квітні 2016 року позивач звернулась в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкової вимоги від 13.10.2015 №9703-25.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що податкове повідомлення - рішення від 02.06.2015 №26431-17, на підставі якого податковим органом сформовано оскаржувану вимогу від 13.10.2015 №9703-25 оскаржується позивачем в судовому порядку, що свідчить про безпідставність та передчасність прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року, позов задоволено:

- скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області форми "Ф" № 9703-25 від 13.10.2015 року;

- стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 551, 20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції зазначили про протиправність оскаржуваної вимоги.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 02.06.2015 №26431/17, що було підставою для прийняття оскаржуваної вимоги у встановлені законом строки позивачем не оскаржувалось, а тому визначена в ньому сума грошового зобов'язання стала узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 02 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ф" від 02.06.2015 №26431-17, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (а.с. 10).

13 жовтня 2015 року відповідачем сформовано податкову вимогу від 13.10.2015 №9703-25, в якій зазначено, що сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 9 476 грн. 10 коп. (а.с. 14).

15 жовтня 2015 року позивач звернулась в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення- рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року позов задоволено повністю:

- скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 26431-17 від 02.06.2015 року;

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) та Податковим кодексом України (2755-17) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

' 'br' Податковий кодекс України (2755-17) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 56 ПУ Країни встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що податкове повідомлення- рішення контролюючого органу, на підставі якого відповідачем сформовано оскаржувану вимогу скасоване в судовому порядку, відповідне судове рішення набрало законної сили. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2016 - без змін.