СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
11.08.2005
(Витяг)
У квітні 2003 р. Б.В. звернувся до суду з позовом до
державного підприємства "Шахта ім. Стаханова", відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в
м. Димитрові Донецької області (далі - відділення Фонду); треті
особи - головне управління праці та соціального захисту населення
Донецької обласної державної адміністрації (далі - Управління),
Б.І. -
про стягнення коштів на придбання автомобіля.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час
роботи на шахті він отримав професійне захворювання і згідно з
рішенням медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від
10 січня 1995 р. був визнаний інвалідом II групи безстроково.
Вважаючи, що має право на безоплатне отримання автомобіля з ручним
керуванням, він звернувся з цим питанням до адміністрації
підприємства, однак вона відмовила йому у зв'язку з відсутністю
фінансування. У процесі розгляду справи позивач уточнив свої
вимоги, пославшись на те, що згідно з висновком МСЕК йому
протипоказане керування автомобілем із ручним керуванням, тому
просив стягнути з відділення 12 тис. 341 грн. для придбання на
пільгових умовах автомобіля "Таврія" із звичайним керуванням та
перерахувати їх на розрахунковий рахунок Управління.
Димитровський міський суд Донецької області ухвалою від
23 липня 2003 р. залучив до участі у справі як третіх осіб
Управління і Б.І.
Цей же суд рішенням від 25 вересня 2003 р., яке залишив без
зміни Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 22 грудня
2003 р., позов задовольнив: постановив стягнути із відділення
Фонду 12 тис. 341 грн. для придбання Б.В. автомобіля "Таврія" і
перерахувати їх на рахунок Управління.
У касаційній скарзі відділення Фонду просило скасувати судові
рішення, пославшись на те, що вони постановлені з порушенням норм
матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Б.В., судові інстанції виходили
з того, що позивач є інвалідом II групи й згідно з висновком МСЕК
має право на пільгове забезпечення автомобілем на підставі ч. 6
ст. 34 Закону від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV ( 1105-14 ) (1105-14)
"Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" (далі - Закон), тому таке його
право підлягає захисту.
Однак з таким висновком погодитися не можна, оскільки суди
неправильно застосували норми матеріального права.
Відповідно до ч. 6 ст. 34 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України за наявності у потерпілого відповідно до
висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля
компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням,
запасних частин до нього, пального, а також ремонту і технічного
навчання керуванню автомобілем у розмірах, установлених Кабінетом
Міністрів України.
Суд установив, що Б.В. як інвалід II групи внаслідок
професійного захворювання перебуває на обліку в Управлінні для
забезпечення автомобілем із ручним керуванням; згідно з висновком
МСЕК з 19 січня 2001 р. позивачу протипоказане керування
автомобілем.
Згідно з п. 28 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями
(затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня
1997 р. N 999 ( 999-97-п ) (999-97-п)
) продаж автомобілів на пільгових умовах
з оплатою 7% їх вартості провадиться інвалідам внаслідок
професійного захворювання за наявності відповідних медичних
висновків на право забезпечення автомобілем і протипоказань до
водіння автомобіля, якщо керування ним буде здійснювати член сім'ї
інваліда. Продаж інвалідам автомобілів провадиться за рішенням
Міністерства праці та соціального захисту населення Автономної
Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту
населення обласних, Київської міської та Севастопольської міської
державних адміністрацій. Ці рішення відповідно до п. 28 Порядку
мають бути погоджені з відповідними відділеннями виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України. Клопотання про
пільговий продаж автомобіля конкретній особі, що є інвалідом
внаслідок професійного захворювання, порушується управлінням праці
та соціального захисту населення районної державної адміністрації
за місцем постійного проживання інваліда.
Із матеріалів справи вбачається, що клопотання про пільговий
продаж автомобіля Б.В. Управління не порушувало і відповідне
рішення не приймало.
За таких обставин висновки суду про порушення права Б.В. на
пільгове забезпечення транспортним засобом є передчасними, тому в
судових інстанцій не було законних підстав для задоволення позову.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або
додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом
повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм
матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного
Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
, касаційну скаргу
відділення Фонду задовольнила: рішення Димитровського міського
суду від 25 вересня 2003 р. та ухвалу Апеляційного суду Донецької
області від 22 грудня 2003 р. скасувала та ухвалила нове рішення,
яким у задоволенні позову Б.В. відмовила.