СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            17.12.2004

                             (Витяг)

     У грудні  2002  р.  Ч.   звернувся   до   Апеляційного   суду
Харківської  області із позовною заявою до держави Україна в особі
прокуратури  Червонозаводського  району  м.  Харкова,  Охтирського
районного  суду Сумської області,  а також С.  і Б.  про стягнення
компенсації моральної шкоди у  зв'язку  з  порушенням  щодо  нього
кримінальної справи.  Слідство, у процесі якого було порушено його
право на захист,  а слідчі  допустили  фальсифікацію,  провадилося
майже три роки.  Пославшись на зазначені й інші обставини,  просив
стягнути на його користь 500 тис.  грн.  як компенсацію  моральної
шкоди.

     Суддя Апеляційного   суду  Харківської  області  ухвалою  від
14 лютого 2003 р.  відмовив  Ч.  у  прийнятті  позовної  заяви  на
підставі п. 1 ч. 2 ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        .

     У касаційній скарзі Ч.  порушив питання про скасування ухвали
апеляційного суду та направлення  позовної  заяви  на  розгляд  по
суті,  мотивуючи  свою вимогу порушенням судом норм процесуального
права.

     Заслухавши суддю-доповідача,  обговоривши наведені  у  скарзі
доводи та перевіривши матеріали справи,  Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду  України  дійшла  висновку,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

     Постановляючи ухвалу  про відмову в прийнятті позовної заяви,
суддя апеляційного суду правильно виходив  з  того,  що  згідно  з
п. 16    постанови    Пленуму    Верховного   Суду   України   від
1 листопада  1996  р.  N  9  ( v0009700-96  ) (v0009700-96)
          "Про  застосування
Конституції  України  при  здійсненні  правосуддя"  матеріальна та
моральна   шкода,    заподіяна    при    здійсненні    правосуддя,
відшкодовується державою відповідно до ст.  62 Конституції України
( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          лише  безпідставно  засудженій  особі   в   разі
скасування вироку як неправосудного.

     Зі змісту  позовної  заяви вбачається,  що Ч.  оскаржував дії
органу  попереднього   слідства   та   суду,   які   належать   до
процесуальних,  і  чинним законодавством передбачено інший порядок
їх оскарження,  а саме апеляційний чи касаційний.  Постановлена  у
справі   ухвала   судді   апеляційного   суду  відповідає  вимогам
процесуального закону, тому підстав для її скасування немає.

     Враховуючи наведене,  Судова  палата  у   цивільних   справах
Верховного  Суду  України,  керуючись  ст.  334  ЦПК  ( 1503-06 ) (1503-06)
        ,
касаційну скаргу Ч.  відхилила,  а ухвалу судді Апеляційного  суду

Харківської області від 14 лютого 2003 р. залишила без зміни.