СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
09.12.2004
(Витяг)
У липні 2001 р. А. звернулася до суду з позовом до СВК
"Начало" (далі - СВК) про стягнення орендної плати, пені та займу,
пославшись на те, що 15 квітня 2000 р. вона з відповідачем уклала
договір оренди земельної частки (паю). Згідно з умовами договору
відповідач протягом трьох років, не пізніше як у термін з
1 вересня до 31 грудня кожного року, повинен сплачувати орендну
плату, а в разі її несвоєчасної сплати - пеню в розмірі 0,2% від
суми недоїмки за кожний день прострочення. А. зазначила, що
відповідач за оренду земельного паю в 2000 р. розрахувався з нею
частково та просила стягнути із СВК заборгованість по орендній
платі з урахуванням індексації в сумі 1 тис. 166 грн. і пеню в
сумі 420 грн. У процесі розгляду справи позивачка уточнила
заявлені позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 561 грн.
заборгованості по орендній платі з урахуванням пені та інфляції,
100 грн. позики та 171 грн. судових витрат.
Суди розглядали справу неодноразово.
Великоолександрівський районний суд Херсонської області
останнім рішенням від 14 березня 2002 р., залишеним без зміни
ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Херсонської області від 12 червня цього ж року,
позов задовольнив: постановив стягнути із СВК на користь А.
орендну плату за землю з урахуванням пені та інфляції в сумі
480 грн., 100 грн. позики та 57 грн. судових витрат.
У касаційній скарзі СВК просило скасувати постановлені у
справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали
справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Задовольняючи позовні вимоги А., судові інстанції виходили з
покладеного на СВК законом та договором оренди обов'язку виплатити
орендну плату та інші передбачені законом і договором платежі за 4
місяці безпосередньої оренди земельної ділянки позивача. При цьому
в рішенні суду зазначено про необхідність зменшення розміру
належної до сплати орендної плати у зв'язку з незадовільним
фінансовим станом, який склався в господарстві через несприятливі
погодні умови.
Проте зазначені висновки суду не відповідають вимогам закону
та спростовуються матеріалами цивільної справи.
Відповідно до ст. 18 Закону від 6 жовтня 1998 р. N 161-XIV
( 161-14 ) (161-14)
"Про оренду землі" (далі - Закон) договір оренди землі
набирає чинності після його державної реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної
частки (паю) укладено 15 квітня 2000 р. Указаний договір
зареєстрований у Книзі записів реєстрації оренди земельних часток
(паїв) 10 липня 2000 р. Проте з довідки N 328 вбачається, що
договір оренди земельної частки, укладений між А. та СВК, станом
на 19 липня 2000 р. розірваний і знятий з реєстру.
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності
фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати
лише в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не
з його вини (ст. 23 Закону ( 161-14 ) (161-14)
).
З огляду на наведене посилання в рішенні суду на необхідність
зменшення розміру орендної плати у зв'язку з незадовільним
фінансовим станом орендаря не ґрунтується на законі. У матеріалах
справи також відсутні дані про те, що сторони вносили до договору
зміни щодо розміру орендної плати.
Крім цього, задовольняючи позовні вимоги А. про стягнення
100 грн. позики, суд на порушення вимог статей 202, 203 ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
, без урахування роз'яснень, наданих у п. 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", у мотивувальній частині
рішення не послався на закон та інші нормативні акти матеріального
права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у
спірних правовідносинах, керуючись якими, суд встановив обставини
справи, права і обов'язки сторін.
Зазначені порушення вимог матеріального й процесуального
права суд апеляційної інстанції не усунув.
Керуючись статтями 334, 336 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу СВК
задовольнила: рішення Великоолександрівського районного суду
Херсонської області від 14 березня 2002 р. та ухвалу колегії
суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Херсонської області від 12 червня 2002 р. скасувала і направила
справу на новий розгляд.