СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.11.2004
(Витяг)
У жовтні 2001 р. З. звернувся до суду з позовом до ТОВ
"Комунальник" про поновлення на роботі та стягнення середнього
заробітку за час вимушеного прогулу. На обґрунтування своїх вимог
позивач послався на те, що його звільнили з роботи на підставі п.
4 ч. 1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
за прогули без поважних причин.
Звільнення позивач вважав незаконним, оскільки був присутній на
роботі, однак не виконував її через суперечки, які виникли між
трудовим колективом та керівництвом підприємства. Крім того, він
був головою профспілкового комітету ТОВ "Комунальник", але його
звільнили без згоди вищестоящої профспілкової організації.
Костянтинівський міський суд Донецької області рішенням від
12 лютого 2002 р. в задоволенні позову відмовив.
Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 13 травня
2002 р. рішення суду першої інстанції скасував і позов частково
задовольнив - поновив З. на роботі. У частині вирішення позову про
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу справу
направлено на новий розгляд.
Згідно з висновком апеляційного суду підставою для скасування
рішення суду першої інстанції й поновлення позивача на роботі була
та обставина, що профспілковий комітет вищестоящої профспілкової
організації, до складу якої входила профспілкова організація
товариства, головою якої був позивач, не дала згоди на його
звільнення.
У касаційній скарзі ТОВ "Комунальник" порушило питання про
скасування ухвали суду апеляційної інстанції та залишення в силі
рішення суду першої інстанції, пославшись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали
справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно з частинами 2, 5, 7 ст. 43 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
профспілковий орган у п'ятнадцятиденний строк розглядає
обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним
органу про розірвання трудового договору з працівником.
Профспілковий орган у письмовій формі повідомляє власника або
уповноважений ним орган про прийняте рішення у триденний строк
після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що
профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Рішення профспілкового органу про ненадання згоди на розірвання
трудового договору має бути обґрунтованим.
Наведені правила щодо розгляду подання власника або
уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з
працівником, який є членом виборних профспілкових органів,
поширюються і на вищестоящі органи профспілки чи об'єднання, до
складу якої входить профспілкова організація підприємства,
установи, організації (ст. 252 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
).
Суд першої інстанції встановив, і цей висновок суду
ґрунтується на зібраних у справі доказах, що факт вчинення прогулу
позивачем без поважних причин мав місце. До того ж прогул вчинено
після притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за
порушення трудової дисципліни.
Профспілковий комітет підприємства, головою якого був
позивач, дав згоду на його звільнення за прогул і вибрав нового
голову цього комітету.
Оскільки позивач перебував на посаді голови профспілкового
комітету товариства, це товариство 28 серпня 2001 р. звернулося з
поданням до вищестоящої профспілкової організації про надання
згоди на розірвання з позивачем трудового договору за п. 4 ч. 1
ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
. Зазначений профспілковий орган, отримавши
у цей день подання, розглянув його лише 23 січня 2002 р. і
відмовив у його задоволенні, не навівши при цьому правових
обґрунтувань.
З цими висновками суду першої інстанції погодився й
апеляційний суд. Проте він зробив хибні висновки про те, що слід
було отримати рішення цієї профспілкової організації, а в разі,
коли вищестояща профспілкова організація не дала згоди на
звільнення позивача, наказ про звільнення є незаконним. Таким
чином, положення частин 2, 5, 7 ст. 43, ст. 252 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
,
які правильно застосував суд першої інстанції, апеляційний суд не
врахував.
Отже, рішення суду першої інстанції було законним та
обґрунтованим і скасовано безпідставно. За таких обставин Судова
палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст.
334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
, касаційну скаргу ТОВ "Комунальник"
задовольнила: ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13
травня 2002 р. скасувала, а рішення Костянтинівського міського
суду Донецької області від 12 лютого 2002 р. залишила без зміни.