813/1941/17 Про відмову відкрити апеляційне провадження з підстав пропуску строку на подання апеляційної скарги - 24.10.2018 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 03 травня 2018 року (судді: Богаченко С.І., Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі №813/1941/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі за №462/2747/17.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали звернутися до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши поважні підстави для його поновлення.

На виконання означеної ухвали у встановлений судом строк позивачем було подано клопотання, в якому він наголошував на тому, що копію оскарженої ухвали за вказаною ним адресою проживання ніхто не отримував. Крім того, зазначив, що у період з 27 жовтня 2017 року по 22 листопада 2017 року він перебував на лікуванні, що також свідчить про неможливість отримання ним копії рішення у вказаний період та подання апеляційної скарги в межах встановленого строку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 03 травня 2018 року наведені скаржником причини пропуску строку були визнані неповажними, а у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 03 травня 2018 року та направити справу для розгляду по суті до суду апеляційної інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За приписами частини третьої статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення про зупинення провадження) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до КАС України (2747-15) , внесені Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)" від 03.10.2017 №2147-VIII.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 жовтня 2017 року судом першої інстанції було ухвалене судове рішення про зупинення провадження по справі, яке відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.138) було отримане апелянтом 2 листопада 2017 року, тоді як апеляційну скаргу подано лише 2 квітня 2018 року, тобто більше, ніж через шість місяців.

В свою чергу, скаржник заперечує факт отримання такого рішення поштовою кореспонденцією, з огляду на перебування у період з 27 жовтня 2017 року по 22 листопада 2017 року на стаціонарному лікуванні. При цьому, вказує, що про наявність оскаржуваного рішення йому стало відомо лише 29 березня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами справи.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними. Суд зауважив, що скаржником не надано суду жодних доказів вжиття заходів з метою отримання інформації про стан розгляду його справи у період з 23 листопада 2017 року до часу ознайомлення з матеріалами справи, тобто 29 березня 2018 року, та не наведено жодних об'єктивних причин, які б унеможливлювали своєчасне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення про зупинення провадження) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати свої процесуальні обов'язки.

За приписами частини 3 вказаної статті особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, одержувати копії судових рішень та оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їх інтересів.

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, жодних поважних причин як підстав для поновлення пропущеного на понад шість місяців строку на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року апелянт у заяві про поновлення вказаного строку не навів.

Верховний Суд також зауважує, що підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а відповідний строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, - що не спростовують доводи касаційної скарги.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 03 травня 2018 року - без змін.