ПОСТАНОВА
Іменем України
24 жовтня 2018 року
Київ
справа №813/2130/16
адміністративне провадження №К/9901/35516/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Запотічний І.І., судді- Довга О.І., Ліщинський А.М.)
у справі №813/2130/16
за позовом Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Галицька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області (надалі - ОДПІ) звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) про стягнення податкового боргу в розмірі 69 933,75 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь державного бюджету податковий борг у розмірі 69 933,75 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи спірні суми податкових зобов'язань є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Присуджено на користь відповідача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ОДПІ по сплаті судового збору в розмірі 1 515,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати вказане рішення та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2016.
05.05.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.
07.03.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції від 03.10.2017) (далі - КАС України (2747-15) ).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст. 341 КАС України).
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 15.03.2001 відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків.
ДПІ в Сихівському районі м. Львова проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за наслідками якої складено акт № 499/17-2/НОМЕР_1 від 28.03.2011.
В акті вказано про порушення позивачем пп. пп.7.4.1, 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі акта ДПІ в Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000431721 від 08.04.2011.
Відповідач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до суду.
За наслідками судового розгляду постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 у справі № 2а-4572/11/1370 податкове повідомлення-рішення № 0000431721 від 08.04.2011 визнано протиправним та скасовано.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 вказану постанову від 02.09.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в позові. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки в провадженні Львівського апеляційного адміністративного суду станом на день прийняття оскаржуваного судового рішення про стягнення з відповідача податкового боргу, перебуває справа за апеляційною скаргою ДПІ в Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 у справі №2а-4572/11/1370 за його позовом до ДПІ в Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000431721 від 08.04.2011, то податкове зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням є неузгодженим, відповідно, відсутні підстави для задоволення даного позову про стягнення податкового боргу.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, відповідно до вимог ст. 350 КАС України, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова