Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився;

- відповідача: Сердюк Є.І.(дов. №б/н від 20.01.2009р.)

Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Номінал" про стягнення зайво сплачених коштів у сумі 55425,18 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2008 року (суддя Гринько С.Ю.) у справі №4/113 позовні вимоги ДП "Донецька ВЕК" до ТОВ "Номінал" про стягнення зайво сплачених коштів у сумі 55 425,18 грн. задоволені частково. Згідно рішення, з відповідача на користь позивача стягнуто 39 000 грн., в решті суми провадження по справі припинено у зв'язку з частковою відмовою від позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2008р. (колегія суддів у складі: Скакун О.А.- головуючий, суддів Колядко Т.М., Мирошиченко С.В.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Номінал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2008р. та рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2008р. скасувати в частині стягнення 39000 грн. попередньої оплати, а в частині припинення провадження за відмовою позивача про стягнення з відповідача 16425,18 грн. залишити без змін.

В судове засідання представники позивача не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу №242/06 від 04.08.2006 року, згідно якого Постачальник (ТОВ "Номінал") передає у власність Покупця (ДП "Донецька ВЕК") товар, зазначений в асортименті, кількості, за цінами та у термін, які зазначені у Специфікаціях, що додаються до Договору і є його невід’ємною частиною, на умовах, зазначених в Специфікаціях.

Відповідно до п.3.1 Договору, Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника після отримання товару, накладної, податкової накладної, рахунку-фактури та технічної документації на товар.

Пунктом 4 сторони узгодили, що поставка товару здійснюється у строк, вказаний у Специфікаціях.

У Специфікації (додатку №1 до договору №242/06 від 04.08.2006 року), яка підписана сторонами та скріплена печатками обох підприємств, позивач та відповідач домовились, що ДП "Донецька ВЕК" купує у ТОВ "Номінал" трактор-навантажувач Т-156 б/у загальною вартістю 93 000 грн.

Платіжними дорученнями №001392 від 26.09.2006 року, №001520 від 24.10.2006 року, №001591 від 13.11.2006 року та №001637 від 17.11.2006 року з призначенням платежу - передплата за навантажувач згідно договору №242/06 від 04.08.2006 року, позивач всупереч умов Договору перерахував відповідачеві 39000грн.

Претензією №725 від 02.10.2007 року ДП "Донецька ВЕК" звернулось до ТОВ "Номінал" з вимогою поставити товар .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виставив рахунок №СФ-0000019 від 21.12.2007 року на суму 93 000 грн., який оплачений позивачем платіжними дорученнями №386 від 26.12.2007 року в сумі 15 500 грн. та №738 від 26.12.2007 року в сумі 77 500 грн.

Актом приймання-передачі від 11.06.2008 року трактор-навантажувач був переданий позивачу, про що свідчать також видаткова накладна №РН-0000002 від 01.08.2008 року та податкова накладна №41 від 21.12.2007 року.

З врахування зазначеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідачу були зайво перераховані кошти, внаслідок чого стало звернення позивача з вимогою до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення 39 000 грн.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що з платіжних доручень №001392 від 26.09.2006 року, №001520 від 24.10.2006 року, №001591 від 13.11.2006 року та №001637 від 17.11.2006 року вбачається, що позивачем зроблено передплату на загальну суму 39 000,00 грн.

Стаття 663 Цивільного кодексу України встановлює, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей строк, - згідно із положеннями статті 530 цього Кодексу.

В свою чергу ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією №725 від 02.10.2007 року ДП "Донецька ВЕК" звернулось до ТОВ "Номінал" з вимогою поставити товар, яка залишена останнім без відповіді.

Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Акт приймання-передачі від 11.06.2008 року, видаткова накладна №РН-0000002 від 01.08.2008 року та податкова накладна №41 від 21.12.2007 року свідчать про те, що трактор-навантажувач був переданий позивачу.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем доведений факт зайво сплаченої суми в розмірі 39 000 грн., оскільки договірна ціна за трактор-навантажувач Т-156 б/у складає 93 000 грн., а тому позовні вимоги підлягали задоволенню.

Крім того, пунктом 2.3. вищевказаного Договору встановлено, що сума товару визначається Специфікацією. Вартість товару може змінюватися після одержання від Постачальника документально обґрунтованого підвищення ціни та письмової згоди сторін.

При цьому суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що в матеріали справи не містять жодного доказу укладення додатків до Специфікації, або додаткової угоди щодо зміни ціни Договору.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи

встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Номінал" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2008 р. у справі №4/113 залишити без змін.