2/34 Про стягнення заборгованості по орендній платі - 12.02.2009 Прийняття

У січні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Плодоовоч" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський коледж управління та бізнесу "Ерудит" про стягнення 16220грн. заборгованості по орендній платі та виселення останнього з безпідставно зайнятих ним нежитлових приміщень адміністративно-конструкторського корпусу площею 1107кв.м., розташованих в м. Ужгород по вул. Гагаріна, 30, переданих за договором оренди від 31.01.2002р.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.08.2008р. у справі №2/34(2/61) (суддя Ремецькі О.Ф.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський коледж управління та бізнесу "Ерудит" на користь Відкритого акціонерного товариства "Плодоовоч"суму 16220грн. заборгованості по орендній платі, 162,2грн. державного мита та суму 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. у справі №2/34(2/61) (колегія суддів у складі головуючого судді Давид Л.Л., суддів Кордюк Г.Т., Мурської Х.В.) рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2008р. у справі №2/34 (2/61) залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський коледж управління та бізнесу "Ерудит" б/н від 13.08.2008р. - без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2008р. у справі №2/34(2/61) та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

В судове засідання 12.02.2009р. представники відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського кого суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.12.2002р. між TOB "Закарпатський коледж управління та бізнесу "Ерудит" та TOB ПКТБ "Едельвейс" був укладений договір оренди, за умовами п.1.1 якого предметом оренди виступило нерухоме майно - приміщення третього та частина другого поверху адміністративно-конструкторського корпусу, загальною площею 1107кв.м., що розташоване за адресою м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30.

Пунктами 3.1 та 3.2 цього договору встановлено, що розмір орендної плати визначається договірним методом, і становить 2грн. за один кв.м. на місяць. Розмір плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

За п.3.3 даного договору орендар зобов'язувався перерахувати орендну плату на рахунок орендодавця не пізніше 10-числа наступного місяця.

Як зазначено судом першої інстанції, в подальшому вищезгадане приміщення було викуплене згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2005р. орендним підприємством "Ужгородський коньячний завод" (первісний набувач), а пізніше Відкритим акціонерним товариством "Плодоовоч" (позивач), що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке видане КП "Ужгородське МБТІ" №7905915 від 28.07.2005р.

З наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що Відкрите акціонерне товариство "Плодоовоч" набуло права власності на орендоване майно і є законним власником прав наймодавця за договором оренди.

Врахувавши зазначене, приписи статті 526 Цивільного кодексу України, доведення позивачем факту порушення відповідачем умов договору оренди щодо повного та своєчасного внесення орендної плати в порушення вимог ст. 286 Господарського кодексу України та ст. 762 Цивільного кодексу України щодо обов'язку орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату, а також наявності заборгованості відповідача на суму 16220грн. за поданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача по орендній платі, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Водночас суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку прийняте судом першої інстанції рішення у справі, в оскарженій постанові поряд з наведеними умовами договору оренди вказав, що в подальшому згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2005р., укладеного Орендним підприємством "Ужгородський коньячний завод" (первісним набувачем) та Відкритим акціонерним товариством "Плодоовоч" право власності на орендоване приміщення перейшло до ВАТ "Плодоовоч", що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації" за №7905915 від 29.07.2005р.

При цьому судом апеляційної інстанції також зазначено, що витяг з Державного реєстру правочинів №1197732 від 07.07.2005р. засвідчує дійсність договору купівлі-продажу будівель за літерами XXXI, XXXIX, XXVII, частина літ. І пл. 32кв.м., за адресою: Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Гагаріна, 30, укладеного між ОП "Ужгородський коньячний завод" та ВАТ "Плодоовоч".

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з вересня 2006р. відповідач був зобов'язаний сплачувати оплату за оренду приміщення на користь ВАТ "Плодоовоч", про що відповідача було повідомлено листом від 04.09.2006р. №115.

Врахувавши зазначене, посилаючись на приписи ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України, встановивши відсутність в матеріалах справи на момент розгляду спору судом доказів в підтвердження виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості по орендній платі і відновлення тим самим порушених майнових прав позивача, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом про наявність підстав для задоволення позову внаслідок несплати відповідачем позивачу орендної плати на суму 16220грн.

Однак колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення передчасно вказав, що за договором купівлі-продажу від 07.08.2005р. орендоване відповідачем майно було викуплене орендним підприємством "Ужгородський коньячний завод", м.Ужгород (первісний набувач), а пізніше - позивачем згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке видане КП "Ужгородське МБТІ" №7905915 від 28.07.2005р., оскільки цим судом не враховано, що зазначений договір купівлі-продажу від 07.08.2005р. відсутній в матеріалах справи та, відповідно, йому не було надано належної правової оцінки всупереч вимогам ст. 43 ГПК України при встановлені вказаних обставин щодо відчуження орендованого майна.

Тоді як в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу від 07.07.2005р., укладений Орендним підприємством "Ужгородський коньячний завод" та Відкритим акціонерним товариством "Плодоовоч", якому судами попередніх інстанцій всупереч приписів ст. 43 ГПК України не було надано належної правової оцінки.

Не були з’ясовані зазначені обставини і судом апеляційної інстанції під час перегляду оскарженого судового рішення в апеляційному порядку всупереч положень ст.ст. 43, 101 ГПК України.

Водночас, судами попередніх інстанцій не з’ясовано, на підставі яких правовстановлюючих документів зазначене орендоване відповідачем майно було придбано орендним підприємством "Ужгородський коньячний завод" у TOB ПКТБ "Едельвейс", яким укладено, як зазначено судами попередніх інстанцій, договір оренди з відповідачем.

Крім того, при прийнятті оскаржених судових актів судами попередніх інстанцій не були враховані приписи статтей 512, 514, 517, 518 Цивільного кодексу України та не з’ясовано дотримання їх приписів сторонами у даній справі.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.2 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не з’ясовано наявності належного повідомлення боржника про заміну кредитора у спірних правовідносинах з витребуванням доказів надіслання (надання) листа від 04.09.2006р. №115 відповідачу.

Водночас судами попередніх інстанцій не перевірено правильності зазначеного позивачем розміру щомісячної орендної плати в доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача з орендної плати.

Оскільки передбачені ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, доводи та заперечення сторін, і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський коледж управління та бізнесу "Ерудит" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2008р. у справі №2/34(2/61) скасувати.