Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: ОСОБА_1. (парспорт),

У лютому 2008 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради (далі -позивач) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про демонтаж пересувної малої архітектурної форми за АДРЕСА_1 Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що термін дії дозволу № 36-06-10-573 від 31.10.06 на розміщення малої архітектурної форми та відкриття об'єкта дрібно-роздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування за АДРЕСА_1та термін дії договору № 555 від 31.10.06 закінчився 01.11.07, а отже відповідач займає конструктивний елемент благоустрою - тротуар без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28 березня 2008 року (суддя Н. Березяк) позовні вимоги задоволено повністю. Судове рішення ґрунтується на тому, що розміщення малої архітектурної форми на вул. Сихівська, 12-14 здійснювалося відповідачем без отримання відповідного дозволу на її розміщення та без укладення договору оренди. Рішення мотивоване посиланнями на Правила благоустрою та утримання територій м. Львова, затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради № 816 від 26.10.00, згідно з якими самовільно встановлені споруди побутово-торговельного призначення підлягають примусовому демонтажу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03 червня 2008 року (колегією суддів у складі Краєвської М.В., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) перевірене рішення суду Львівської області від 28 березня 2008 року залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з винесеними судами попередніх інстанцій судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга вмотивована порушеннями судами обох інстанцій вимог статей - 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), вказуючи на неповний розгляд всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Крім того відповідач зазначив про порушення судами приписів частини 1 статті 79 ГПК України. На думку скаржника, відмова судів попередніх інстанцій у зупиненні провадження у даній справі до вирішення пов'язаних з нею справ є неправомірною, оскільки отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. дозволу на розміщення малої архітектурної форми тягне за собою відсутність порушеного права позивача у цій справі.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 31.10.06 між Сихівською районною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. на підставі дозволу № 36-06-10-573 від 31.10.06 на розміщення малої архітектурної форми та відкриття об'єкта дрібно-роздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування за аАДРЕСА_1, було укладено договір оренди 6 кв. м конструктивного елементу благоустрою - тротуару строком до 01.11.07.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. заявою від 08.05.07 звернулася до Департаменту економічної політики Львівської міської ради із клопотанням продовжити дію дозволу на розміщення пересувної малої архітектурної форми за АДРЕСА_1 Листом від 03.10.07 Департамент відмовив відповідачу у видачі повторного дозволу, посилаючись на те, що вулиця Сихівська не внесена до переліку місць розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення вуличної торгівлі на території м. Львова, схваленого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 741 від 14.09.09 "Про схвалення місць те схеми розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) на території м. Львова". Крім того, відповідача було попереджено про неможливість продовження підприємницької діяльності без дозвільних документів і необхідність добровільного демонтажу даного об'єкта.

Розпорядженням Голови Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 19 від 22.01.08 "Про демонтаж малих архітектурних форм на АДРЕСА_1 зобов'язано власників звільнити від матеріальних цінностей та здійснити демонтаж належних їм малих архітектурних форм за вказаною адресою терміном до 28.01.08. На виконання пункту 1 вказаного розпорядження позивачем 18.02.08 було направлено відповідачу повідомлення-попередження про життя заходів по демонтажу малої архітектурної форми. Проте, як підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом проведення спільної рейдової перевірки від 21.02.08 мала архітектурна форма фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. не демонтована.

Задовольняючи позов, суди обох інстанцій виходили з того, що станом на час розгляду справи фізична особа-підприємець ОСОБА_1. використовує малу архітектурну форму заАДРЕСА_1 без отримання відповідних дозволів та без укладення договору оренди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з такого.

Згідно з частинами 3, 4 статі 11 Цивільного кодексу України (435-15) цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, актів органів місцевого самоврядування. Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Згідно з п. 6.4. Порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 121 від 14.11.02, самовільно встановленими вважаються об'єкти, дозволи на які не оформлено у встановленому порядку. Відповідно до п.п. 3.8.8., 3.8.9. Правил благоустрою та утримання територій м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 816 від 26.10.00, самовільно встановлені споруди побутово-торговельного призначення і спеціальні конструкції зовнішньої реклами підлягають примусовому демонтажу. Примусовий демонтаж самовільно встановлених побутово-торговельних споруд здійснюють житлово-комунальні органи районних адміністрацій за розпорядженням голів районних адміністрацій.

Враховуючи вказане, судова колегія погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що відсутність у відповідача отриманого у встановленому порядку дозволу на розміщення малих архітектурних форм є підставою для їх демонтажу, а відтак суди обґрунтовано задовольнили позов.

Щодо доводів, викладених відповідачем у касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає наступне. Згідно з положеннями частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. За приписами наведеної норми для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати, як саме пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чи обумовлюється неможливість розгляду справи, чи впливають обставини іншої справи на оцінку доказів даної справи, чи можуть бути обставини, що унеможливлюють розгляд даної справи до розгляду справи в іншому суді. Також, встановлено вичерпний перелік вказівок, на підставі яких господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Як встановили суди попередніх інстанцій, предметом доказування в даній справі є підставність розміщення відповідачем малої архітектурної форми та відкриття об'єкта дрібно-роздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування за АДРЕСА_1 Здійснюючи апеляційне провадження апеляційний суд встановив відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки оцінка доказів у справах № № 23/52А, 9/17А, № 23/56А при їх розгляді не впливає на збирання та на оцінку доказів даної справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду ухвалена відповідно до вимог закону і підстав для її скасування, з наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03 червня 2008 року у справі № 3/60 -без змін.