823/2091/16 Про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - 17.05.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (суддя Коротких А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року №14509-17 на суму 6250,00 грн. і повернення сплачених коштів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року №14509-17; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, Інспекція звернулась до суду з апеляційної скаргою про його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, одночасно порушивши й питання звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2017 року відмовлено в задоволенні заявленого податковим органом клопотання, оскільки воно не обґрунтовано жодними доводами та не підтверджено жодними доказами, та залишено апеляційну скаргу без руху в зв'язку з невідповідністю приписам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) внаслідок недодання до неї доказів сплати судового збору. Надано строк для усунення недоліку до 10 квітня 2017 року.

В межах наданого строку відповідачем надіслано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення апеляційного розгляду справи з посиланням на блокування органами Державної казначейської служби України рахунку Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, на підтвердження чого надано копію листа УДКС України у м.Черкасах Черкаської області від 24 березня 2017 року №601/3-21.

Ухвалою від 26 квітня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення заявлене відповідачем клопотання та повернув апеляційну скаргу особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

Не погоджуючись з постановленою судом ухвалою від 26 квітня 2017 року, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права й залишення поза увагою наведених нею в клопотанні доводів (щодо блокування коштів на рахунку установи), просила зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не подав.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом було віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкривала стаття 10 цього Кодексу й визначала, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 КАС України).

Частиною 1 статті 185 КАС України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до апеляційної скарги встановлено статтею 187 КАС України, відповідно до частини 6 якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

За змістом частини 3 статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частиною 1 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху (пункт 1 частини 3 статті 108 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (3674-17) (далі - Закон №3674), відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 1 статті 4 Закону №3674 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону №3674, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 КАС України) всіх осіб у правах щодо доступу до суду, незалежно від майнового стану.

Разом з тим, наведені положення дають підстави й для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Постановляючи ухвалу від 26 квітня 2017 року та відмовляючи в задоволенні заявленого відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що до вказаного клопотання Інспекцією не додано доказів, які б підтверджували її незадовільний майновий стан й неможливість сплати судового збору.

В доданій же відповідачем до клопотання копії листа УДКС України у м.Черкасах Черкаської області від 24 березня 2017 року №601/3-21 йдеться лише про те, що в зв'язку зі здійсненням виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення коштів ним визначено реєстраційний рахунок боржника (Інспекції) та КЕКВ, по якому буде проводитись безспірне списання коштів, а також зазначено, що до здійснення такого списання за платіжними дорученнями боржника не проводяться платежі (крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України (2456-17) ); до того ж визначені казначейством рахунок і код можуть бути змінені ним за обґрунтованою заявою боржника.

Отже, у вказаному листі будь-яка інформація щодо фінансового стану Інспекції, яка могла б свідчити про недостатність на її рахунках коштів для оплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, відсутня.

З огляду на викладене та зважаючи, що, як вже зазначалось, подана Інспекцією апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 187 КАС України (відсутність документа про сплату судового збору в належному розмірі) й у встановлений судом строк останньою цього недоліку усунуто не було, касаційний суд вважає, що вона обґрунтовано повернута ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права або порушень норм процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильного рішення, а тому підстав для скасування ухваленого судового рішення та, відповідно, задоволення касаційної скарги Суд не вбачає.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року - без змін.