Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Приватне підприємство "Криниця" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради Луганської області, Управління власності Лисичанської міської ради Луганської області та Лисичанської міської ради Луганської області, в якому просило визнати недійсними результати конкурсу на право оренди нежитлового приміщення, розташованого за АДРЕСА_1(під аптечний пункт) та спонукати Управління власності Лисичанської міської ради укласти з ним договір оренди зазначеного нежитлового приміщення строком на один рік.

Господарський суд Луганської області рішенням від 19.09.2008 року (суддя Пономаренко Є.Ю.) відмовив в задоволенні позовних вимог, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість. В рішенні суд зазначив, що договір оренди спірного приміщення від 26.07.06 №62 є припиненим з 20.07.2008 року за закінченням строку, на який його було укладено; відповідно до рішення, оформленого протоколом конкурсної комісії від 22.07. 2008 року переможцем конкурсу на право оренди спірного приміщення, участь в якому приймав і позивач, став ОСОБА_1 зазначене рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалося. Також суд зазначив, що пред'явлена вимога про визнання недійсними результатів конкурсу з передачі в оренду приміщення не відповідає встановленим законом способам захисту порушеного цивільного права.

Луганський апеляційний господарський суд постановою від 23.10.2008 року (судді Журавльова Л.І., Єжова С.С., Парамонова Т.Ф.) рішення господарського суду Луганської області від 19.09.2008 року залишив без змін.

Приватне підприємство "Криниця" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.09.2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.10.2008 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник вважає, що рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме: статті 764 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 285 Господарського кодексу України, статей 5, 9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 10, 11, 26, 29, 54, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування". Крім того, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджено обставини, що мають значення для вирішення справи. В тому числі господарськими судами попередніх інстанцій необґрунтовано зроблено висновок, що договір оренди спірного приміщення від 26.07.06 № 62 є припиненим; не досліджено чи надавалися повноваження Управлінню власності Лисичанської міської ради Луганської області щодо проведення конкурсу на право оренди комунального майна.

Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради Луганської області надало відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує, просись постанову Луганського апеляційного господарського суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що 26.07.2006 року Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради Луганської області (орендодавець) та приватне підприємство "Криниця" (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна комунальної власності від 26.07.06 № 62.

За умовами договору, орендарю передано в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 21,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, проспект Леніна, 56. Пунктом 9.1 договору, визначено строк дії договору (з 26.07.2006 року по 25.07.2007 роки).

Додатковою угодою від 26.07.2007 року до договору від 26.07.2006 року № 62 договір оренди було пролонговано до 20.07.2008 року. Пунктом 9.6. договору сторони визначили, що його дія припиняється, в тому числі, у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Термін дії договору оренди комунального майна від 26.07.2006 року № 62 закінчився 20.07.2008 року та на новий термін (строк) не укладався. Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради Луганської області листами від 21.05.2008 року № 1014, від 11.07.2008 року № 1415, від 25.07.2008 року № 1518, від 05.08.2008 року № 1586 повідомляло приватне підприємство "Криниця" про відмову в пролонгації договору та зазначало, що оренда спірного приміщення буде провадитись на конкурсній основі. Позивачу було запропоновано взяти учать у конкурсі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно з частиною 1 статті 17 вказаного Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частинами 5, 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції (передавати комунальну власність у постійне або тимчасове користування, здавати їх в оренду юридичним та фізичним особам).

Відповідно до частини 1 статті 7, частини 7 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна. Порядок проведення конкурсу визначається органами місцевого самоврядування -для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що Управлінням охорони здоров'я Лисичанської міської ради Луганської області 27.06.2008 року видано Наказ № 97/3 про оголошення конкурсу на право оренди комунального майна -нежитлового приміщення загальною площею 21,1 кв.м., що розташоване заАДРЕСА_1. За підсумками конкурсної комісії, учасником якого між іншими був позивач, згідно з Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , визнано переможцем конкурсу приватного підприємця ОСОБА_1

Викладене свідчить про те, що відповідачем було проведено конкурс на право оренди приміщення за АДРЕСА_1визнано переможцем конкурсу приватного підприємця ОСОБА_1, оскільки його конкурсна пропозиція є більш привабливішою ніж конкурсна пропозиція позивача.

Таким чином, господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову, оскільки, як було встановлено, запропонована позивачем конкурсна пропозиція не надала йому переважного права на укладання договору на новий термін. Проводячи конкурс та визначаючи переможця конкурсу, відповідачі діяли в межах своєї компетенції та в порядку встановленому чинним законодавством України, оскільки майно за АДРЕСА_1належить до комунальної власності.

З огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 108, - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.10.2008 року у справі № 15/129н залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Криниця" - без задоволення.