30/51 Про поновлення договору оренди земельної ділянки - 11.02.2009 Прийняття

У грудні 2007р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) (далі –Товариство) звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою, у якій просив поновити на п'ять років договір оренди земельної ділянки від 27.12.2004р., зареєстрований 24.01.2005р. за №85-6-00170, вважаючи укладеною угоду до вказаного договору в редакції, яка ним підписана, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених угодою, та зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі –Управління) зареєструвати зазначену угоду у встановленому порядку (позовні вимоги наведені з урахуванням заяви Товариства від 20.03.2008р. (а.с.142).

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) , Земельного кодексу України (2768-14) , Господарського кодексу України (436-15) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) , обґрунтовувало тим, що воно має переважне право на поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004р., укладеного між ним та Київською міською радою (далі –Рада) та зареєстрованого 24.01.2005р. за №85-6-00170 Управлінням, у зв'язку з чим звернулось до Ради з відповідним клопотаннями, проте Рада у встановлений ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" строк зазначені клопотання не розглянула, внаслідок чого питання про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки залишається невирішеним.

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.03.2008р. (суддя ВащенкоТ.М.) позовні вимоги Товариства задоволено. Рішення прийнято з мотивів, наведених Товариством у позовній заяві.

В апеляційному порядку рішення господарського суду м.Києва від 20.03.2008р. не переглядалось.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду м.Києва від 20.03.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада, посилаючись на норми Земельного кодексу України (2768-14) , Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) та Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неповно дослідив докази по справі, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Товариство та Управління не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Господарським судом м.Києва встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

–між Товариством та Радою на підставі рішення останньої №419/1829 від 15.07.2004р. було укладено договір оренди земельної ділянки від 27.12.2004р., зареєстрований Управлінням 24.01.2005р. за №85-6-00170;

–строк дії договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004р. –два роки.

–Товариство належним чином виконувало обов'язки відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004р.;

–Товаристволистами №27-19/357 від 20.11.2006р. та №27-19/762 від 06.11.2007р. зверталось до Ради з клопотаннями про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004р. на 15 років;

–з листів Управління вбачається, що Рада не приймала рішень про розгляд клопотання Товариства щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004р.

Відповідно до частини першої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Разом з тим, згідно з частиною першою ст.116 та частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України (тут і надалі –у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

П.34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні сільської, селищної або міської ради.

Таким чином, з наведених норм законодавства України випливає, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, на який його було укладено, орендар у разі належного виконання обов'язків відповідно до умов вказаного договору має право на поновлення цього договору, проте таке поновлення відбувається у встановленому порядку, а саме –на підставі відповідного рішення сільської, селищної або міської ради.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір, надав оцінку обставинам та доказам по справі без урахування наведених вище положень законодавства України, у зв'язку з чим передчасно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Товариства.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що господарський суд першої інстанції при вирішені спору помилково посилався на норми Господарського кодексу України (436-15) , оскільки відповідно до частини першої ст. 4 Господарського кодексу України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу, а згідно з частиною другою ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини –це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Крім того, вирішуючи спір та зобов'язуючи Управління зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004р., зареєстрованого Управлінням 24.01.2005р. за №85-6-00170, господарський суд м.Києва не врахував того, що на момент звернення Товариства з позовною заявою зазначена угода ще не була укладена, у зв'язку з чим між Товариством та Управлінням не виникали спірні правовідносини з приводу відмови Управління у реєстрації цієї угоди, що свідчить про відсутність відповідного предмету спору.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.1 постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду м.Києва від 20.03.2008р. підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до вказаного господарського суду.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.