Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Карпович Н.А. (дов. №22 від 01.01.2009); Селезньова С.Г. (дов. №7 від 01.01.2009); - відповідача повідомлений, але не з'явився;

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2008 у справі №26/32 (суддя Приходько І.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Краснолуцької філії (надалі позивач) до Державного підприємства "Донецька залізниця" (надалі відповідач) задоволені частково; за рішенням підлягає стягненню з відповідача 123 984,34 грн. за перевищення договірних величин; 1 239,84 грн. державного мита; 59,00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2008 у даній справі (судді Стойко О.В., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) вказане рішення суду залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення змінити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються тим, що: суди попередніх судових інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.ст. 179, ч. 3 ст. 216, ст. 217 ГК України і неправильно застосували ст. 230 ГК України та ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не є в розумінні ст. 111-2 ГПК України перешкодою для суду касаційної інстанції для перегляду оскаржуваних судових рішень.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75, проте відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи 03.11.2005 між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії № 1015, згідно з яким постачальник (позивач в особі Краснолуцької філії) зобов’язався постачати споживачу (відповідачу) електроенергію, а споживач зобов’язався сплачувати одержану електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 9.4. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з 03.11.2005 і укладається на строк до 31.12.2006; згідно з вказаним пунктом договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік якщо за місяць до терміну його закінчення жодна із сторін не заявить про його припинення або перегляд його умов.

Відповідно до пункту 5.1. договору договірні величини споживання електричної енергії визначаються у додатку до договору "Обсяги постачання електричної енергії" на підставі заявки, яка надається споживачем постачальнику не пізніше ніж за 30 робочих днів до початку року.

Згідно з додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії" (арк.18, том І), сторони на 2007 рік узгодили договірні величини споживання електричної енергії, зокрема, на червень 2007 року у розмірі 3400 тис. кВт/год.

Пунктом 4.2.2. договору сторони погодили, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.

Відповідно до п. 8 додатку до договору "Порядок розрахунків" кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за недовраховану електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, оплату сум на відшкодування збитків та пені за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі поданих постачальником електричної енергії рахунків протягом 10 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи позивачем складено та направлено відповідачу акт про використану ним електричну енергію за червень 2007 року, із якого вбачається, що відповідачем у вказаному місяці спожито 3 894 383 кВт/г, що перевищує договірну величину обсягу споживання у червні 2007 року електричної енергії на 494 383 кВт/г, а також рахунок №1015/6 від 01.07.2007 на сплату фактично спожитої електричної енергії у розмірі 3 894 383 кВт/г на суму 1 171 988,17 грн.

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності), у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач здійснив оплату спожитої електричної енергії у червні 2007 року з урахуванням 494 383 кВт/г перевищення договірної величини споживання електричної енергії, а ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" не передбачено стягнення трикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, відтак суди попередніх судових інстанцій прийшли до вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача однократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини у сумі 123 984,34 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст. 217 ГК України).

Виходячи з наведених норм та приписів ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", передбачена вказаною статтею санкція (сплата двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії) є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання.

Колегія суддів не погоджується із твердженнями касаційної скарги щодо обов'язку відповідача оплатити позивачу окрім повної вартості всієї фактично спожитої у спірний період електроенергії, ще й штрафну санкцію в розмірі двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії, оскільки внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання на червень 2007 року, у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов’язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною, остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої, для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги такими, що не спростовують висновків судів.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Краснолуцької філії залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2008 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2008 у справі № 26/32 залишити без змін.