СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
29.09.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,
розглянувши справу за позовом Л-ея М.Я. до комерційної
виробничо-торгової фірми (далі - КВТФ) "О."
про виділ частки майна,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2001 року Л-ей М.Я. звернувся до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що він є засновником фірми (у формі
товариства з обмеженою відповідальністю), його внесок у статутний
фонд складав 2,375%. У зв'язку з неналежним
фінансово-господарським станом фірми він подав заяву про вихід зі
складу учасників товариства з отриманням своєї частки в майні. Ця
заява була розглянута й задоволена рішенням зборів від 27.02.99,
але його вимоги про виконання цього рішення залишаються без
реагування.
Повторне звернення було розглянуте загальними зборами
3 травня 1999 року та вирішено задовольнити заяву про його вихід
із товариства після вирішення питання про притягнення до
відповідальності директора фірми К-а В.О. Посилаючись на те, що
рішення загальних зборів не виконуються, просив суд винести
рішення, яким зобов'язати КВТФ "О." виділити йому в натурі його
частку в майні товариства на суму 18450 грн. з передачею йому у
власність приміщення магазину товариства, що знаходиться в
м. Виноградові; стягнути з відповідача державне мито в сумі
184 грн. 50 коп. та відшкодувати витрати по оплаті допомоги
адвоката в сумі 150 грн.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської
області від 12.09.2001 позов задоволено: зобов'язано КВТФ "О."
виділити позивачу в натурі його частку в майні товариства на суму
18450 грн. і передати в рахунок цієї частки у власність Л-ею М.Я.
магазин, розташований у м. Виноградові; постановлено стягнути з
КВТФ "О." на користь Л-чея М.Я. судові витрати.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від
06.03.2003 рішення суду першої інстанції скасовано, провадження в
справі закрито на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
.
У касаційній скарзі Л-ей М.Я. просить скасувати ухвалу
апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції,
посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 227 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
суд закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає
розглядові у судах.
Закриваючи провадження в справі, апеляційний суд виходив із
того, що справа не підлягає розгляду в суді, оскільки питання
виключення учасника з товариства, відповідно до ст. 59 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, віднесено до
виключної компетенції зборів учасників товариства з обмеженою
відповідальністю, а не суду. Рішеннями загальних зборів
засновників, на які посилається позивач, не вирішувалося питання
виходу Л-ея М.Я. з товариства та виділ належної йому частки в
майні товариства в натурі, зокрема приміщення магазину. Таким
чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що питання виплати
вартості частини майна товариства або повернення вкладу в
натуральній формі Л-ею М.Я. у зв'язку з його виходом з КВТФ "О."
повинно бути вирішено виключно загальними зборами товариства.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна з
наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
до юрисдикції
судів віднесено всі правовідносини, що виникають у державі. Це
означає насамперед, що провадження в порядку цивільного
судочинства здійснюється за всіма вимогами, які не є предметом
інших видів судочинства, а також те, що недодержання існуючого
порядку попереднього судового розгляду деяких спорів саме по собі
не може бути підставою для позбавлення особи права на судовий
захист.
За правилами ст. 54 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
при виході учасника товариства з обмеженою
відповідальністю йому виплачується вартість частини майна
товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. На вимогу
учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто
повністю або частково в натуральній формі.
З матеріалів справи вбачається, що Л-ей М.Я. просив виділити
його частку в майні товариства в натурі, посилаючись на те, що
рішеннями загальних зборів учасників товариства від 27.02.99 було
задоволено його прохання про вихід із товариства та виділ частки,
однак воно не виконується, що й стало приводом для звернення до
суду. Оскільки таким чином порушено його право, передбачене ст. 55
цього Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
, питання про його виключення з учасників
товариства позивач перед судом не ставив, тому що спору щодо нього
не виникало.
Посилання апеляційного суду на ст. 59 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
не можна визнати
обгрунтованим, оскільки зазначена стаття передбачає виключну
компетенцію зборів учасників товариства з обмеженою
відповідальністю по вирішенню питання про виключення учасника з
товариства, а не про його добровільний вихід.
Ураховуючи вищенаведене, висновок суду про закриття
провадження в справі не грунтується на законі та позбавляє
Л-ея М.Я. права на судовий захист.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з
підстав, передбачених ч. 2 ст. 336 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Л-ея М. Я. задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2003
скасувати, справу направити на новий розгляд у суд апеляційної
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.