СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
22.09.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою К-ка В.І. на
дії посадових осіб відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Л." (далі - ВАТ "Л.") стосовно
відмови в перерахунку надлишково сплачених сум за спожитий газ, за
касаційною скаргою К-ка В.І. на рішення апеляційного суду
Полтавської області від 24 вересня 2002 року В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2002 року К-ко В.І. звернувся до суду із зазначеною
скаргою, в якій указував, що він, працюючи в органах внутрішніх
справ і маючи 50%-у знижку на оплату комунальних послуг згідно зі
ст. 22 Закону "Про міліцію" ( 565-12 ) (565-12)
, протягом 2001 року у
відповідності до Закону "Про Державний бюджет України на 2001 рік"
( 2120-14 ) (2120-14)
сплачував за споживання газу всі 100% його вартості.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 норму ст. 58
Закону "Про Державний бюджет України на 2001 рік" стосовно
призупинення 50%-ї оплати комунальних послуг працівниками органів
внутрішніх справ визнано неконституційною. Посилаючись на вказане
рішення, заявник звернувся до суб'єкта оскарження із заявою про
перерахунок надмірно сплачених сум за спожитий газ. Отримавши
відмову, заявник просив суд визнати такі дії посадових осіб
суб'єкта оскарження неправомірними та зобов'язати ВАТ "Л."
здійснити такий перерахунок.
Рішенням Лубенського міського суду Полтавської області від
20.06.2002 скаргу К-ка В.І. задоволено: дії посадових осіб
ВАТ "Л." визнано неправомірними й суб'єкта оскарження зобов'язано
перерахувати заявнику надлишково сплачені в 2001 році кошти за
спожитий ним газ, включивши їх у рахунок оплати за користування
газом протягом 2002-2003 років.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24.09.2002
рішення суду першої інстанції скасовано, а по справі постановлено
нове, яким у задоволенні скарги К-ку В.І. відмовлено в зв'язку з
порушенням норм матеріального права.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням апеляційного
суду, К-ко В.І. оскаржив його в касаційному порядку до Верховного
Суду України.
У касаційній скарзі К-ко В.І., посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної
інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Касаційна скарга К-ка В.І. підлягає задоволенню частково.
Розглядаючи справу в порядку глави 31-А ЦПК України
( 1503-06 ) (1503-06)
, місцевий суд не врахував положення ч. 7 ст. 2486 ЦПК
України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи
бездіяльність органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері
управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян"
від 03.12.97 N 13 ( v0013700-97 ) (v0013700-97)
про те, що суд, встановивши при
розгляді справи наявність спору про право, який розглядається в
порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду, у
зв'язку з чим провадження у справі закінчується, і роз'яснює
заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.
З матеріалів справи вбачається, що заявник оспорює право на
пільгову оплату за користування природним газом, що передбачається
ст. 22 Закону "Про міліцію" ( 565-12 ) (565-12)
.
Судом помилково вирішено зазначену справу в порядку глави
31-А, оскільки необхідно було розглянути вимоги К-ка В.І. у
порядку позовного провадження, тому що одночасно з оскарженням дій
суб'єкта оскарження К-ко В.І. додатково заявив вимоги
матеріального характеру щодо здійснення перерахунку на суму
331 грн. 11 коп.
Отже, рішення суду першої інстанції, як і рішення
апеляційного суду, який не виявив зазначених порушень норм
процесуального права, підлягають скасуванню, а скарга К-ка В.І. -
залишенню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2486, 334, 339
ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу К-ка В.І. задовольнити частково.
Рішення Лубенського міського суду Полтавської області від
20.06.2002 та рішення апеляційного суду Полтавської області від
24.09.2002 скасувати, а скаргу К-ка В.І. залишити без розгляду,
роз'яснивши йому право на звернення до суду з позовом на загальних
підставах.
Ухвала оскарженню не підлягає.