Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ковриженко С.О.

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р.

у справі № 6/113-08 Господарського суду Вінницької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач"

до Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" про визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М., зареєстрованого в реєстрі за №1716 від 24.04.2007р. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку № 1 до Договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05.07.2006р. за реєстровим №1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська, 1, та належить на праві власності ТОВ "Запоріжцукорпостач", за рахунок якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ "Банк Петрокоммерц –Україна" на суму 4546359,06 грн., таким що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2008р. (суддя Н.Говор), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. (судді: Л.Зарудяна, І.Вечірко, А.Ляхевич), позовні вимоги задоволено, визнано виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1716 від 24.04.2007р. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку №1 до Договору застави обладнання №018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05.07.2006р. за реєстровим №1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська, 1, та належить на праві власності ТОВ "Запоріжцукорпостач", за рахунок якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ "Банк Петрокоммерц –Україна" на суму 4546359,06 грн., таким що не підлягає виконанню, стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокомерц –Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач" 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Закрите акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 27.06.2008р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Свою вимогу Закрите акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

05.07.2006р. між відповідачем та позивачем укладено договір застави обладнання № 018-03-06/11, згідно якого для забезпечення повного і своєчасного виконання позивачем його зобов’язань, визначених у кредитному договорі, позивач надав відповідачу у заставу належне йому на праві власності майно (обладнання). Предметом застави за договором є обладнання, передавальні пристрої, устаткування, що належать позивачу на праві власності, та знаходиться за такою адресою: Вінницька область, Літинський район, с. Уладівка, вул. Заводська,1.

24.03.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1716 про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в додатку № 1 до договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05.07.06 за реєстровим № 1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська,1 та належить на праві власності позивачу на користь відповідача у даній справі на суму 4546359,06грн.

Згідно ч. 7 ст. 50 Закону України "Про нотаріат", у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" –цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. цього Закону до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України (435-15) , що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Окрім того, частинами 1, 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , який набрав чинності з січня 2004 р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження відповідача про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" залишити без задоволення, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. у справі № 6/113-08 - без змін.