Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У травні 2008р. Відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківськавтотранс" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (далі –Відділення) 10394,00грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що воно, починаючи з 2005р., здійснювало збереження державного майна, яке перебувало на його балансі, проте не ввійшло до статутного фонду у процесі приватизації, та не одержувало при цьому коштів на покриття відповідних витрат, у зв'язку з чим Відділення зобов'язано відшкодувати такі витрати на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2008р. (суддя ЦюхГ.З.) позовні вимоги Товариства задоволено частково: з Відділення стягнуто 7179,00грн. (6069грн. та 1110,00грн.), а в стягненні решти суми відмовлено. Рішення прийнято з підстав, викладених Товариством у позовній заяві, та мотивовано частковою обґрунтованістю позовних вимог Товариства.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. (колегія суддів: КузьВ.Л., ЮркевичМ.В., ГородечнаМ.І.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2008р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено. Постанова мотивована тим, що Товариство не довело обґрунтованості позовних вимог.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2008р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що апеляційний господарській суд при прийнятті оскаржуваної постанови не застосував п.1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (далі –Положення), затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68 та постанову Кабінету Міністрів України від 14.09.2005р. №915-08, а також прийшов до неправильних висновків.

Відділення скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Відділення обґрунтовує тим, що у ході розгляду справи не було доведено неправомірності його рішень, дій або бездіяльності, так само як і розміру завданої Товариству шкоди.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України, на яку Товариство посилалось в обґрунтування своїх позовних вимог, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З наведеної норми випливає, що відшкодуванню у повному обсязі підлягає майнова шкода, яка була завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особи.

Між тим, господарським судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що Відділення належним чином у відповідності до п.п.1.3, 1.4 та пп.1.4.1 здійснювало дії щодо виявлення та інвентаризації державного майна, закріпленого за Товариством, з метою його подальшого відчуження шляхом приватизації згідно з вимогами законодавства України, що підтверджується, зокрема, листами Відділення №04/500 від 02.03.2006р., №04/895 від 21.04.2006р., №04/2144 від 07.09.2006р., №04/2394 від 12.10.2006р.

У зв'язку з викладеним колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що наведені у попередньому абзаці дії Відділення не можуть вважатись неправомірними. Неукладення ж Відділенням з Товариством договору безоплатного зберігання не свідчить про бездіяльність Відділення, яка призвела до завдання Товариству збитків, оскільки Товариство у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довело, яким саме чином відсутність укладеного між ним та Відділенням договору безоплатного зберігання майна призвела до виникнення у нього збитків, які воно просить стягнути у позовній заяві.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для відповідальності Відділення згідно з частиною першою ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Також господарським судом другої інстанції на підставі матеріалів справи зроблено висновок, що Товариство не довело самого факту понесення ним витрат у зв'язку зі здійсненням збереження державного майна, оскільки на підтвердження зазначеного факту Товариство не додало будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідні витрати були ним понесені виключно у зв'язку зі здійсненням збереження державного майна.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарський суд другої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськавтотранс" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. у справі №5/62 господарського суду Івано-Франківської області –без змін.