Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

У квітні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (далі – позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського міжрайонного управління водного господарства (далі –відповідач), в якому просило суд стягнути 10266,10 грн. двократної вартості за перевищення договірної величини у травні 2007 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.09.2008 у справі №4/117/08 (суддя Дубова Т.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 у справі №4/177/08 (колегія суддів у складі: Петров М.С. –головуючий суддя, судді Разюк Г.П., Колоколов С.І.) апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду Миколаївської області від 16.09.2008 скасовано, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 10266,10 грн. боргу за перевищення договірних величин; стягнуто з відповідача на користь позивача 102,66 грн. державного мита за розгляд позовної заяви, 51,33 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у призначене судове засідання не з'явились.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись з позов до суду, позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач, споживши електроенергію понад встановлену норму (замість 19000 кВт/год спожив 64530 кВт/год), визначену в додатку №1 від 19.12.2006 до договору №49/47 про постачання електричної енергії від 25.08.2007, повинен нести відповідальність, передбачену ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Здійснивши розрахунок надмірно спожитої електричної енергії у двократному розмірі на суму 10266,10 грн. (про що складено акт про перевищення договірних величин), позивач направив відповідачу повідомлення та рахунок №49/47/6 від 04.06.2007, який останній повинен був сплатити впродовж 5 днів.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18.05.2007 відповідач звернувся до позивача з листом №04/248, в якому зазначив, що у зв'язку з непередбаченими погодними умовами у травні 2007 року (посуха) просить збільшити ліміт споживання електроенергії для подачі води на зрошувані землі; очікуване можливе споживання електроенергії в травні місяці становить: по бюджету –100000 кВт/год, по спецрахунку –15000 кВт/год.

Відповідно до пункту 4.4. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 №910 (z1399-05) ) (далі –ПКЕЕ) споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача.

Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Позивач відмовив у коригуванні договірної величини споживання електричної енергії на величину 115000 кВт/год з посиланням на невиконання відповідачем п. 6.2 договору №49/47 від 01.03.2005, надіславши відповідне повідомлення від 04.06.2007 №58/04.

Згідно із п. 1 додатку №10 до договору №49/47 у разі фінансування об'єктів споживача за рахунок бюджетних коштів впродовж поточного розрахункового періоду споживач зобов'язується здійснювати планові платежі за електроенергію у терміни і в рамках надходжених коштів.

Пунктом 6.6 ПКЕЕ передбачено, що установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.

Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Як встановлено місцевим господарським судом під час дослідження наявних у матеріалах справи доказів, надані відповідачем відомості свідчать про недостатність та несвоєчасність фінансування збільшеної потреби в електроенергії, яка виникла у результаті засухи 2007 року та перерахування коштів відповідачем за використану електроенергію відразу після отримання коштів з Держбюджету.

З огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що посилання позивача у повідомленні про відмову у коригуванні на невиконання відповідачем договору в частині нездійснення ним попередньої оплати за спожиту електроенергію є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

При цьому, місцевий господарський суд встановив, що відмовляючи у коригуванні договірних величин, позивач грубо порушив строк прийняття рішення, передбачений п. 4.4 ПКЕЕ.

Вищий господарський суд України погоджується із даними висновками місцевого господарського суду, які ґрунтуються на повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, із врахуванням суттєвої обставини –відповідач є бюджетною неприбутковою організацією, фінансування якої здійснюється через Державний бюджет України; в розрахунках потреби коштів, передбачених на оплату електроенергії на полив сільськогосподарських культур, складав у повному обсязі, однак, граничні обсяги, затверджені Державним комітетом України по водному господарству, були недостатніми; з матеріалів справи, досліджених місцевим господарським судом, вбачається, що Державний комітет України по водному господарству звертався до відповідних органів влади, в тому числі і до Кабінету Міністрів України стосовно виділення коштів на оплату за електроенергію, а також безперебійного енергопостачання для водогосподарський організацій Держводгоспу в 2007 році з відстрочкою оплати за спожиту електроенергію до кінця року; заборгованість, що виникла у 2007 році повністю погашена лише на початку 2008 року.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом на підставі аналізу положень чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору №49/47, для установ, підприємств і організацій, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, договірна величина електроспоживання визначається відповідно до кошторису та відомостей про розмір очікуваного споживання електроенергії, однак, на початок 2007 року потреба в коштах на оплату електроенергії була набагато більшою, ніж затверджено кошторисом. Відповідно до такого фінансування і були встановлені граничні величини обсягів споживання, що вказані в додатку 1 до договору №49/47, але таких лімітів не вистачало, і, як наслідок, виникла потреба в коригуванні договірних величин.

В свою чергу, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції не врахував даних обставин справи, які виключають можливість застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив доводи відповідача про перевищення договірної величини споживання електричної енергії у травні 2007 року внаслідок форсмажорних обставин – посухи, зазначивши, що дана обставина може бути форсмажорною для виробників сільськогосподарської продукції, а не для відповідача, так як припинення споживання електричної енергії поза обсяги договірної величини ніяким чином не залежало від посухи, для цього відповідачу потрібно було відключити своє електрообладнання від електроживлення.

Під час розгляду даної справи відповідач наголошував, що він виконує завдання уряду із забезпечення потреб населення та галузей економіки у водних ресурсах та здійснює подачу води на зрошувальні землі для підтримання врожайності; відповідачем під час слухання справи місцевим господарським судом були надані докази (довідка Миколаївського обласного центру з гідрометрології №24 від 17.01.2008, постанова Верховної Ради України від 08.06.2007 №1161-V (1161-16) "Про інформацію Кабінету Міністрів України щодо ситуації, яка склалася в Україні внаслідок посухи у квітні-червні 2007 року", постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №794 "Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року" (794-2007-п) ), які підтвердили, що ситуація, яка склалась у Миколаївській області внаслідок посухи встановила вкрай несприятливі погодні умови для розвитку сільськогосподарських культур, у результаті чого не за яких обставин не можна було зупиняти подачу води на зрошення сільськогосподарських культур, підтвердженням чого є розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 23.05.2007 №143-р, з затвердженими заходами щодо максимального проведення поливу сільськогосподарських культур та забезпечення цілодобової роботи дощувальних машин. Отже, дані обставини привели до збільшення водоподачі на зрошувальні землі, що потребувало додаткових затрат електроенергії.

Отже, апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі, а рішення місцевого господарського суду у даній справі визнається обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Миколаївського міжрайонного управління водного господарства задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 у справі №4/117/08, а рішення господарського суду Миколаївської області від 16.09.2008 у даній справі залишити без змін.