ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
03.06.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом П-к А.П. до С-й
О.Є. про визнання договору купівлі-продажу земельних ділянок
недійсним, В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2003 року П-к А.П. звернулася до суду з позовом до
С-й О.Є. про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних
ділянок від 2 липня 1997 року, укладеного між нею та
відповідачкою, посилаючись на те, що зазначений договір був
укладений внаслідок обману, оскільки наміру продавати земельні
ділянки, які належали їй на праві власності, не мала.
Рішенням Калуського районного суду від 05.08.2003 позов
частково задоволено. Рішенням колегії суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від
06.10.2003 рішення суду першої інстанції скасовано, позов
задоволено.
У касаційній скарзі С-й О.Є. просить скасувати рішення
апеляційного суду з підстав порушення судом норм матеріального та
процесуального права, а рішення Калуського районного суду від
05.08.2003 залишити в силі.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від
28.04.78 N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з
підстав і з наслідками, передбаченими законом, а суд повинен
встановити наявність тих обставин, з яким закон пов'язує визнання
угоди недійсною та настання у зв'язку з цим певних юридичних
наслідків.
Отже, ухвалюючи рішення, суд насамперед повинен був
встановити юридичну природу правовідносин, які виникли між П-к
А.П. і С-й О.Є. під час укладення договору купівлі-продажу
земельних ділянок, їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою
обґрунтовувалися позовні вимоги, угода, укладена внаслідок обману,
насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони
з другою стороною, а також угода, яку громадянин змушений був
укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких
обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.
Виходячи зі змісту цієї норми права, зазначені в ній обставини
можуть бути підставою для визнання угоди недійсною, якщо вони мали
місце до укладення угоди або в процесі її укладення.
По суті справи встановлено, що договір купівлі-продажу
земельних ділянок був оформлений у нотаріальній конторі 2 липня
1997 року, а земельні ділянки передані відповідачці і з того часу
вона постійно займалась обробітком землі. Тому суду слід було б
з'ясувати, чи учинялись у цей період які-небудь обманні дії щодо
позивачки з боку відповідачки чи інших осіб.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, договір
купівлі-продажу земельних ділянок був укладений 2 липня 1997 року,
позивачка пред'явила позов лише у квітні 2003 року. Проте суди
першої та апеляційної інстанції, постановляючи рішення, в
порушення вимог ст. 202-1 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
не навели
доказів поважності поновлення строку позовної давності.
За таких обставин, коли рішення суду постановлено на
порушення норм як цивільно-процесуального, так і матеріального
права, воно не може вважатися законним та обгрунтованим і підлягає
скасуванню.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата в
цивільних справах Верховного Суду України У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу С-й О.Є. задовольнити частково.
Рішення Калуського районного суду від 05.08.2003 та рішення
колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного
суду Івано-Франківської області від 06.10.2003 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.