ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
22.04.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Б-люк М. до
Козятинського районного відділу освіти, виконавчого комітету
Миколаївської сільської ради про стягнення допомоги на
оздоровлення, надбавки за вислугу років, В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2002 року Б-люк М. звернулася до суду з позовом до
Козятинського районного відділу освіти, виконавчого комітету
Миколаївської сільської ради про стягнення допомоги на
оздоровлення, надбавки за вислугу років, оскільки виплату
відповідачі не здійснюють, посилаючись на недостатність бюджетного
фінансування.
Рішенням Козятинського районного суду від 26 листопада
2002 року позов задоволено частково.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 6 березня
2003 року рішення районного суду скасовано і постановлено нове
рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Б-люк М. просить скасувати рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення районного суду,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 7 ст. 43 Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
право на
своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
працівник має право на оплату своєї праці відповідно
до актів законодавства і колективного договору.
Скасовуючи рішення районного суду та постановляючи нове
рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що
позов подано передчасно, оскільки Верховна Рада визнала
передбачені ст. 57 Закону "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
виплати за
1997-2000 роки державним боргом і зобов'язала Кабінет Міністрів
здійснити зазначені виплати, передбачивши в проектах законів "Про
Державний бюджет України".
Проте такі висновки суду не можна визнати обґрунтованими,
оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства.
Статтею 57 Закону "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
передбачені
гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним та іншим
працівникам закладів освіти, у тому числі і виплата надбавок за
вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної
відпустки, які вводяться в дію відповідно з 1 січня 1997 року та з
1 січня 1998 року.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду в п. 8 постанови N 13
( v0013700-99 ) (v0013700-99)
від 24 грудня 1999 року "Про практику розгляду
судами законодавства про оплату праці" при вирішенні спорів про
виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за
вислугу років надбавок і доплат необхідно виходити з
нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих
виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені
нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат лише
у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів
відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути
відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах
наявністю певних коштів чи фінансування.
При цьому відповідно до ст. 98 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
оплата праці
працівників установ і організацій, що фінансується з бюджету,
здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових
актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод,
колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та
позабюджетних доходів.
Отже, вирішуючи спори про оплату праці науково-педагогічних
працівників, необхідно врахувати як положення статті 57 Закону
"Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
, так і вимоги законодавства про працю
щодо умов та порядку нарахування і виплати заробітної плати.
За таких обставин рішення апеляційного суду не може бути
визнано таким, що відповідає вимогам ст. 202 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
, тому
воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного
суду.
Керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Б-люк М. задовольнити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 6 березня
2003 року скасувати, а рішення Козятинського районного суду від
26 листопада 2002 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.