Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом К-ва О.В. до Управління Державного казначейства, Управління МВС України в Черкаській області

про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2001 р. К-в О.В. звернувся в суд з позовом до Управління Державного казначейства, Управління МВС України в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вказував, що при його затриманні працівниками Придніпровського РВ УМВС України 28 вересня 2000 року і 22 листопада 2000 року, а також при притягненні його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та арешту було порушено вимоги чинного законодавства України.

Крім того, зазначав, що при проведенні обшуку та виїмки його майна, йому було завдано матеріальних збитків, оскільки працівниками Придніпровського РВ УМВС України було повернуто не все вилучене майно.

Посилаючись на вищевикладене, ст. ст. 440, 441 ЦК України (1540-06) , просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2541 грн. 04 коп., моральну шкоду в розмірі 25000 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.04.2002, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26.07.2002, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі К-в О.В. просить вищезазначені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи на порушення вимог ст. 203 ЦПК України (1502-06) суд належним чином не встановив факти і відповідні їм правовідносини, неправильно застосував норми матеріального права, що їх врегульовують.

Зокрема, постановляючи рішення, суд послався на норми Цивільного кодексу України (1540-06) при тому, що до правовідносин, які мали місце, слід застосовувати Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) .

Крім того, всупереч вимогам ст. ст. 62, 202-1 ЦПК України (1501-06, 1503-06) суд не дав належної оцінки доказам, наведеним позивачем на підтвердження своїх позивних вимог. Так, із позовної заяви, матеріалів справи вбачається, що згідно з протоколом обшуку працівниками Придніпровського РВ УМВС України 22 листопада 2000 року у позивача поряд з іншим майном було вилучено велосипед чорного кольору марки "Junior", а органами податковій міліції передано лише раму цього велосипеда.

Суд не дослідив в судовому засіданні постанови голови Апеляційного суду Черкаської області, якими було скасовано постанови про притягнення К-ва О.В. до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Керуючись ст. 334 ЦПК України (1503-06) , Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу К-ва О.В. задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2002 року скасувати, а справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.