ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            14.04.2004

     Судова палата  в  цивільних  справах Верховного Суду України,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом  Ф-ва  О.В.  до
колективного  підприємства  (далі  -  КП)  "Б." про визнання права
користування  житловим  приміщенням  та  зустрічним  позовом   

про виселення, 

                          В С Т А Н О В И Л А:

     У квітні 2002 року Ф-в О.В. звернувся до суду з позовом до КП
про визнання права на житлову площу в м.  Одесі. Позивач посилався
на те,  що був членом сім'ї померлих мешканців квартири - М-з С.К.
та Ф-ва В.Т., але в прописці йому необгрунтовано відмовляли.

     У зустрічному позові відповідач просив  виселити  Ф-ва  О.В.,
оскільки спірна квартира є власністю КП й надавалася лише М-з С.К.
тимчасово на підставі укладеного з нею договору найму,  а Ф-в О.В.
поселився в ній самоправно після смерті наймача.

     Рішенням Іллічівського    районного   суду   м.   Одеси   від
12.07.2002,  залишеним без зміни ухвалою  колегії  суддів  судової
палати  в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від
31.10.2002, позов Ф-ва О.В. задоволено.

     У касаційній  скарзі  КП  просить  скасувати  постановлені  у
справі рішення, а справу направити на новий розгляд.

     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

     Вирішуючи справу,  суд не встановив фактів,  з наявністю яких
закон пов'язує настання прав та обов'язків у осіб.

     Визнаючи за Ф-вим  О.В.  право  на  жиле  приміщення,  судові
інстанції виходили  з  того,  що як член сім'ї свого батька,  Ф-ва
В.Т.,  він набув передбачене ст. 64 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
         право на спірне
житло.

     Проте із зазначеними висновками погодитися не можна.

     Як вбачається з матеріалів справи, власником спірної квартири
є КП на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25.10.2001.

     27.10.2001 власник уклав  із  М-з  С.К.  договір  найму  цієї
квартири.

     За життя наймач М-з С.К.  з питанням про вселення та прописку
Ф-ва В.Т. чи Ф-ва О.В. до власника житла не зверталася.

     У довідці Одеської обласної клінічної  психіатричної  лікарні
N 1  від  06.03.2002 зазначається,  що Ф-в В.Т.,  який проживає за
адресою: <...>, перебуває з 27.02.2002 на стаціонарному лікуванні.

     У зв'язку з цим суду слід було  з'ясувати,  де  фактично  був
прописаний та проживав позивач у зазначений період, за яким місцем
проживання ніс витрати по оплаті квартплати та комунальних послуг,
оскільки  відповідно  до  ст.  21  КпШС  ( 2006-07  ) (2006-07)
         подружжя не
пов'язане єдиним місцем проживання і вільно його обирає.

     Судом також  не  встановлено,  чи  був   за   життя   наймача
Ф-в О.В.  -  членом  її сім'ї та чи вселявся до спірної квартири з
дотриманням вимог ст. ст. 64, 65 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
        .

     Оскільки у справі судові рішення  постановлені  з  порушенням
норм  матеріального  та  процесуального права,  то вони підлягають
скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

     Керуючись ст.  ст.  334,  336 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
        , Судова
палата У Х В А Л И Л А:

     Касаційну скаргу колективного підприємства "Б." задовольнити.

     Рішення Іллічівського районного суду м.  Одеси від 12.07.2002
та ухвалу  колегії  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах
Апеляційного  суду  Одеської  області від 31.10.2002 скасувати,  а
справу направити на новий розгляд.

     Ухвала оскарженню не підлягає.