СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            01.04.2004

                             (Витяг)

     У травні   2002  р.  Л.  звернувся  до  суду  зі  скаргою  на
неправомірні  дії  начальника   Лозівського   міського   районного
управління Пенсійного фонду України (далі - Управління).  Скаржник
посилався на те,  що 9 квітня 2002 р.  він звернувся  з  письмовою
заявою  безпосередньо  до  Управління  про призначення йому пенсії
державного  службовця,  а  15  травня  2002  р.  отримав  письмове
повідомлення  з посиланням на ст.  37 Закону від 16 грудня 1993 р.
3723-XII ( 3723-12 ) (3723-12)
         "Про державну службу"  (далі  -  Закон)  щодо
відмови  в її призначенні.  Вважаючи,  що Управління порушило його
права та свободи,  Л. просив суд визнати дії начальника Управління
неправомірними  та  зобов'язати відповідача оформити документи про
призначення йому пенсії державного службовця.

     Лозівський міський  суд  рішенням  від  20  червня  2002  р.,
залишеним  без зміни ухвалою Апеляційного суду Харківської області
від 18 вересня 2002 р., у задоволенні скарги Л. відмовив.

     У касаційній скарзі Л.,  посилаючись на порушення судом  норм
матеріального  права,  просив постановлені у справі судові рішення
скасувати.

     Судова палата у цивільних  справах  Верховного  Суду  України
вирішила, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

     Виходячи зі змісту ст.  37 Закону ( 3723-12 ) (3723-12)
         в редакції,  що
була чинною на час звернення Л.  із заявою про призначення пенсії,
роз'яснень   про   застосування  цієї  норми  Закону  суди  дійшли
правильного та обгрунтованого висновку, що підстав для задоволення
скарги  немає,  оскільки  на  час  досягнення  пенсійного  віку та
звернення із заявою про призначення пенсії Л. державним службовцем
не був.

     Право на призначення пенсії державного службовця в осіб,  які
мають не менше 20 років стажу роботи на посадах,  що  належать  до
категорій  посад державних службовців,  незалежно від місця роботи
на час досягнення пенсійного віку  відповідно  до  ст.  37  Закону
( 3723-12  ) (3723-12)
          в редакції від 16 січня 2003 р.  виникає лише з часу
введення в дію зазначених змін.

     Зважаючи на  такі  обставини  та  керуючись   ст.   334   ЦПК
( 1503-06  ) (1503-06)
        ,  Судова  палата  у цивільних справах Верховного Суду
України дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення є законними
та   обгрунтованими,  оскільки  постановлені  з  дотриманням  норм
матеріального і процесуального права,  тому  касаційну  скаргу  Л.
відхилила, рішення Лозівського міського суду від 20 червня 2002 р.
та ухвалу Апеляційного суду Харківської  області  від  18  вересня
2002 р. залишила без зміни.

 Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 6, стор.32