СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.03.2004
(Витяг)
У вересні 2001 р. відкрите акціонерне товариство
"Запоріжжяобленерго" (далі - ВАТ) звернулося до суду зі скаргою на
постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби
Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області
(далі - Відділ ДВС) від 5 липня 2001 р. про відмову у відкритті
виконавчого провадження щодо примусового виконання платіжної
вимоги від 22 грудня 1999 р. про стягнення з Каменської виправної
колонії N 101 на користь ВАТ 18 тис. 593 грн. У зазначеній
постанові відмова у відкритті виконавчого провадження обгрунтована
пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Посилаючись на те, що строк пред'явлення виконавчого документа до
виконання воно не пропустило, ВАТ просило визнати оскаржувану
постанову неправомірною та зобов'язати відділ ДВС відкрити
виконавче провадження.
Вільнянський районний суд Запорізької області ухвалою від
13 вересня 2001 р. провадження у справі закрив на підставі
ст. 227 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
.
У касаційній скарзі ВАТ просило скасувати зазначену ухвалу, а
справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом
норм процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про закриття виконавчого провадження,
суд виходив з того, що оскільки стягнення боргу пов'язане з
господарською діяльністю двох юридичних осіб, спір згідно зі
ст. 2 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає розгляду в господарському суді, а
також з того, що у ст. 121-2 зазначеного Кодексу передбачена
можливість оскарження дій органів державної виконавчої служби.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких
причин.
Відповідно до ст. 1212 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
скарги на дії чи
бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання
рішень, ухвал та постанов господарських судів можуть бути подані
стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня
вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало
про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Таким
чином, у порядку, передбаченому в ст. 121-2 ГПК, оскаржуються дії
чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо
виконання рішень, ухвал та постанов господарських судів.
У розглядуваному ж випадку оскаржувана постанова державного
виконавця не пов'язана з виконанням рішення, ухвали чи постанови
господарського суду, оскільки ВАТ звернулося до державної
виконавчої служби на підставі п.9 ст. З Закону від 21 квітня
1999 р. N 606-XIV ( 606-14 ) (606-14)
"Про виконавче провадження" (далі -
Закон), згідно з яким виконанню державною виконавчою службою
підлягають несплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані
платником.
Таким чином, оскарження постанови державного виконавця про
відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового
виконання платіжної вимоги має здійснюватись у порядку,
передбаченому в ст. 85 Закону ( 606-14 ) (606-14)
та гл. 31-Г ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
.
Оскільки суд застосував закон, який не поширюється на
зазначені правовідносини, Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу ВАТ задовольнила, ухвалу
Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня
2001 р. скасувала, справу направила на новий розгляд.
Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 6, стор.32