СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.03.2004
(Витяг)
У жовтні 1999 р. М.Т., М.Г., Р.М., Р.С. та об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" звернулися до
суду з позовом до Франківської районної державної адміністрації
м. Львова (далі - Райдержадміністрація), К.Б., К.Д., К.Н., третя
особа: Львівське обласне бюро технічної інвентаризації та
експертної оцінки - про визнання незаконним розпорядження
Райдержадміністрації від 14 жовтня 1999 р. N 1043 щодо надання
дозволу на реконструкцію квартири з використанням горища, усунення
переобладнання горища, демонтаж металевої решітки, посилаючись на
те, що зазначеним розпорядженням порушуються їхні права як
співвласників будинку, оскільки вони позбавляються можливості
користуватися горищем, у зв'язку з чим просили задовольнити
позовні вимоги.
У вересні 2000 р. К.Б. пред'явив зустрічний позов про
усунення перешкод у проведенні реконструкції квартири, посилаючись
на те, що у зв'язку з поганим станом покрівлі будинку та залиттям
його квартири дощовими водами він отримав дозвіл
Райдержадміністрації на реконструкцію квартири з розширенням її
площі за рахунок горища та подальшим проведенням ремонту покрівлі
за власний рахунок. Посилаючись на те, що відповідачі
перешкоджають йому у проведенні будівельних робіт, позивач просив
задовольнити його позовні вимоги.
Франківський районний суд м. Львова рішенням від 26 березня
2002 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Львівської
області від 5 серпня 2002 р., перший позов задовольнив частково:
зобов'язано К.Б., К.Д., К.Н. демонтувати металеву решітку; в іншій
частині цього позову відмовлено і задоволено зустрічний позов.
У касаційній скарзі М.Т., посилаючись на недодержання судом
норм процесуального та матеріального права, порушила питання про
скасування зазначених судових рішень.
Розглянувши матеріали справи, Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що:
будинок перебуває у власності Райдержадміністрації, у зв'язку з
чим вона мала право без погодження з позивачами видавати
розпорядження про надання дозволу на реконструкцію квартири з
перебудовою; права позивачів цими діями не були порушені, тому що
обов'язковою умовою виникнення права спільної власності мешканців
будинку на допоміжні приміщення є створення ними об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку, яке приймає весь будинок
на утримання. Оскільки таке об'єднання на момент надання
розпорядження створено не було й угода про спільне володіння
будинком з Райдержадміністрацією не була укладена, то право
спільної власності на будинок у позивачів не виникло.
З таким висновком погодився також апеляційний суд, залишивши
рішення суду першої інстанції без зміни.
Проте із зазначеним висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 1 Закону від 19 червня 1992 р. N 2482-XII
( 2482-12 ) (2482-12)
"Про приватизацію державного житлового фонду" (далі -
Закон) приватизація державного житлового фонду - це відчуження
квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках,
де мешкають два і більше наймачів, та належних до них
господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо)
державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 10 Закону ( 2482-12 ) (2482-12)
власники
квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних
приміщень будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього
благоустрою; допоміжні приміщення окремо приватизації не
підлягають. Товариства або об'єднання індивідуальних власників
квартир можуть створюватися ними для забезпечення ефективного
використання приватизованих квартир та управління ними.
Отже, Законом ( 2482-12 ) (2482-12)
не передбачено, що після
приватизації квартир до утворення зазначеного товариства
(об'єднання) допоміжні приміщення залишаються у комунальній
власності, а тому висновок суду про те, що право спільної
власності на будинок у власників квартир цього будинку (за умови,
що всі квартири у ньому приватизовані) не виникло, не можна
визнати таким, що грунтується на законі.
Беручи до уваги викладене та керуючись ст. 334 ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду
України касаційну скаргу М.Т. задовольнила частково: рішення
Франківського районного суду м. Львова від 26 березня 2002 р. та
ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 5 серпня 2002 р. в
частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним
розпорядження Райдержадміністрації від 14 жовтня 1999 р., усунення
переобладнання горища та задоволення зустрічних вимог про усунення
перешкод у проведенні реконструкції квартири скасувала; у решті
рішення суду залишила без зміни.
Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 8, стор.11