СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
10.03.2004
(Витяг)
У травні 2001 р. М.О. звернувся в суд із позовом до
відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне
науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" (далі - ВАТ), треті
особи: М.С., комітет профспілки ВАТ - про зобов'язання виконати
договір щодо надання житла, мотивуючи свої вимоги тим, що він
працював у відповідача та перебував на квартирному обліку за
місцем роботи для поліпшення житлових умов. У серпні 1992 р. був
переведений у товариство з обмеженою відповідальністю
"Домобудівник" (далі - ТОВ) для роботи бетонником. Переведення на
іншу роботу було пов'язане з погіршенням умов праці та зменшенням
заробітної плати.
18 серпня 1992 р. між М.О., з однієї сторони, та ВАТ і ТОВ -
з другої, було укладено трудову угоду, згідно з якою відповідач
зобов'язувався забезпечити його та членів сім'ї житлом упродовж
1995-1996 рр., а він після отримання житла - відпрацювати у ТОВ не
менше п'яти років. За аналогічними угодами в будівельні
організації перейшли 70 працівників, з яких 30 отримали житло, а
решті, в тому числі й позивачеві, відповідач пообіцяв надати
квартири при введенні в експлуатацію новозбудованих житлових
будинків. У колективному договорі ВАТ на 1995-2001 рр. відповідач
підтверджував свої зобов'язання про забезпечення житлом
працівників, котрі перейшли працювати у ТОВ. Працівників, які
перебували на черзі в окремому списку і з якими були укладені
договори про роботу в ТОВ, залишилося 17 осіб. Відповідач у
колективному договорі на 2000 р. зобов'язався виділити зазначеній
категорії працівників вісім квартир. На цей час в м. Суми
відповідач збудував житловий будинок на 72 квартири. На підставі
викладеного позивач просив суд зобов'язати відповідача виконати
взяті на себе в угоді від 18 серпня 1992 р. зобов'язання і при
здачі в експлуатацію новозбудованого будинку виділити йому та
членам його сім'ї двокімнатну квартиру, оскільки свої зобов'язання
щодо зазначеного договору він виконав, відпрацювавши вісім років у
структурних підрозділах відповідача, що займаються будівництвом, у
тому числі й житла.
Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 29 квітня
2002 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської
області від 22 липня 2002 р., зазначений позов задовольнив.
Ковпаківський районний суд м. Суми ухвалою від 11 жовтня
2002 р., залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської
області від 2 грудня 2002 р., відмовив ВАТ у поновленні строку на
касаційне оскарження цих судових рішень.
У касаційній скарзі ВАТ просило скасувати зазначені ухвали,
посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Після ознайомлення з матеріалами справи Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 321 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
касаційна скарга
подається протягом одного місяця з дня проголошення ухвали або
рішення суду апеляційної інстанції.
У разі пропуску строку на касаційне оскарження з причин,
визнаних судом поважними, суд за заявою особи, яка подала скаргу,
може поновити цей строк, але не більше ніж у межах одного року з
дня виникнення права на касаційне оскарження.
Із матеріалів справи вбачається, що ВАТ звернулося в суд із
заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обгрунтовуючи заяву, воно послалося на те, що ухвала Апеляційного
суду Сумської області від 22 липня 2002 р. була постановлена за
відсутності його представника, який заявляв клопотання про
відкладення розгляду справи. На порушення ст. 216 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
,
згідно з якою сторонам та третім особам, притягнутим до участі у
справі, які фактично не були присутніми в судовому засіданні при
розгляді останньої, суд надсилає копії рішення та ухвал про
зупинення чи закриття справи або залишення заяви без розгляду
протягом п'яти днів з дня їх оголошення, апеляційний суд не
надіслав ВАТ копію ухвали, тому воно не знало про день її
проголошення.
Постановляючи ухвалу про відмову в поновленні строку на
касаційне оскарження, суд виходив з того, що цей строк пропущено
ВАТ без поважних причин, оскільки вимоги ст. 216 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
не поширюються на ухвали суду апеляційної інстанції.
Проте суд дійшов такого висновку з порушенням норм
процесуального права, оскільки згідно зі ст. 302 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами,
встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції за
винятками, передбаченими в гл. 40 ЦПК, що регулює порядок
апеляційного провадження.
За таких обставин, керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова
палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну
скаргу ВАТ задовольнила, ухвалу Ковпаківського районного суду
м. Суми від 11 жовтня 2002 р. та ухвалу Апеляційного суду Сумської
області від 2 грудня 2002 р. скасувала, направивши справу у суд
першої інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної
скарги.
Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 8, стор.15