ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
04.03.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
<...>, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
Л-кої В.І. до Г-кої Р.М., малого приватного підприємства (далі -
МПП) "В.", М-на В.В. про визнання недійсними договорів
купівлі-продажу майна колективного підприємства "Універмаг "Ю.",
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2000 року Л-ка В.І. звернулася до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що вона є одним із співзасновників
колективного підприємства (далі - КП) "Універмаг "Ю.". 25 вересня
1998 року на загальних зборах було прийнято рішення про продаж
будівлі універмагу. У зв'язку з тим, що Г-ка Р.М. неналежно
виконувала свої обов'язки керівника підприємства, вона рішенням
загальних зборів від 11 березня 1999 року була відсторонена від
посади директора універмагу. Однак Г-ка Р.М. 19 березня 1999 року
від імені КП "Універмаг "Ю." уклала договір купівлі-продажу
універмагу з МПП "В.", а 14 квітня 1999 року - з М-ним В.В. про
продаж павільйону. Вважаючи, що Г-ка Р.М. діяла незаконно і
всупереч Статуту підприємства, просила задовольнити позов і
визнати договори купівлі-продажу від 19 березня і 14 квітня
1999 року недійсними.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від
30 травня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 12 серпня 2002 року, Л-кій В.І. у
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Л-ка В.І., не погоджуючись з вказаними
судовими рішеннями, просить їх скасувати з посиланням на
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи Л-кій В.І. в задоволенні
позову, виходив з того, що рішення загальних зборів
КП "Універмаг "Ю." щодо укладення договорів купівлі-продажу від
19 березня і 14 квітня 1999 року є правомірним, а Г-ка Р.М. діяла
в межах наданих їй повноважень.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися
неможливо.
Судом встановлено, що КП "Універмаг "Ю." створено у
1994 році. Рішенням загальних зборів від 25 вересня 1998 року
одноголосно було прийнято рішення про продаж будівлі універмагу і
павільйону, на зборах були присутні 24 особи - члени трудового
колективу універмагу. Аналогічні рішення приймалися загальними
зборами 30 жовтня 1998 року, на яких були присутні 10 осіб,
27 лютого та 16 березня 1999 року, на яких були присутні 3 особи.
Відповідно до рішення загальних зборів трудового колективу
від 30 жовтня 1998 року та протоколу комісії про вивільнення
працівників підприємства від 10 листопада 1998 року наказом N 17
від 10 січня 1999 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
було звільнено 7 працівників універмагу у зв'язку із
скороченням штатів. Станом на 1 березня 1999 року на підприємстві
працювали три особи.
Разом з тим відповідно до пп.3.1, 3.2 Статуту
КП "Універмаг "Ю." звільнення працівників з посади не позбавляє їх
членства у трудовому колективі та індивідуальної долі у статутному
фонді підприємства.
Відповідно до п.4.1 Статуту КП "Універмаг "Ю." вищим органом
управління підприємства є загальні збори членів його трудового
колективу і їх рішення приймаються більшістю присутніх членів
трудового колективу підприємства.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, фактичні обставини
справи і відповідні їм правовідносини не встановив, належно не
дослідив дійсну кількість членів трудового колективу універмагу на
час проведення їх загальних зборів 30 жовтня 1998 року та
наступних, відповідно, не з'ясував правомочність рішень цих
зборів.
Виходячи з наведеного, рішення суду підлягає скасуванню, як
таке, що постановлене з порушенням норм процесуального права, на
підставі ч.3 ст. 336 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
.
На помилку суду першої інстанції не звернув уваги і суд
апеляційної інстанції, тому ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню з наведених підстав.
Таким чином, Судова палата доходить висновку, що оскаржувані
судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановлені з
порушенням норм процесуального права, на підставі ч.3 ст. 336 ЦПК
України ( 1503-06 ) (1503-06)
, що призвело до неправильного вирішення
справи, а справа - направленню на новий розгляд.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Л-кої В.І. задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 30 травня
2002 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області від
12 серпня 2002 року скасувати, а справу направити на новий розгляд
до того ж місцевого суду в іншому складі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Закон і Бізнес, рік 2004, 10.07.2004, N 28