СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
03.03.2004
(Витяг)
У березні 2002 р. Я. звернувся до суду з позовом до
Івано-Франківської обласної дирекції Національної акціонерної
страхової компанії "Оранта" (далі - НАСК) про стягнення страхової
суми. Позивач зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх
справ. Згідно з довідкою Івано-Франківської медико-соціальної
експертної комісії Міністерства охорони здоров'я (далі - МСЕК) від
18 січня 1999 р., йому встановлено втрату 15% професійної
працездатності та виплачено страхову суму 615 грн., а з довідкою
МСЕК від 17 липня 2000 р., - втрату 40% професійної працездатності
з урахуванням 15%, встановлених раніше, та виплачено страхову суму
в розмірі 1 тис. 150 грн. Вважаючи, що розмір страхової суми
визначено неправильно, просив стягнути з НАСК 2 тис. 553 грн.
недонарахованої страхової суми.
Івано-Франківський міський суд рішенням від 2 квітня 2002 р.
залишив позов без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від
6 червня 2002 р. рішення суду першої інстанції скасовано й позов
Я. задоволено частково: постановлено стягнути з відповідача на
його користь 2 тис. 553 грн. недоплаченої страхової суми, а також
51 грн. державного мита.
У касаційній скарзі Івано-Франківська обласна дирекція НАСК
просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі
рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Задовольняючи позов про стягнення страхової суми, суд
апеляційної інстанції виходив з положень постанови Кабінету
Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488 ( 488-92-п ) (488-92-п)
"Про
Умови державного обов'язкового особистого страхування
військовослужбовців, військовозобов'язаних, призваних на збори, і
порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум", п.6 якої
передбачено у випадку втрати застрахованим працівником міліції
працездатності внаслідок захворювання, отриманого в період
проходження служби, виплату страхової суми, розмір якої
визначається виходячи зі ступеня втрати працездатності та розміру
мінімального прожиткового рівня, який, на думку апеляційного суду,
на час встановлення та зміни розміру втрати позивачем
працездатності становив відповідно 90 грн. 70 коп. та 118 грн.
30 коп.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки
неправильне застосування судом норм матеріального права призвело
до неправильного вирішення справи.
Так, визначаючи розмір страхової суми, яка підлягає виплаті,
суд не врахував, що розмір мінімального прожиткового рівня (а не
прожитковий мінімум), на підставі якого обчислюються страхові суми
згідно з Положенням про порядок і умови державного обов'язкового
особистого страхування осіб рядового, начальницького та
вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ
України ( 59-91-п ) (59-91-п)
(у редакції постанови Кабінету Міністрів
України від 19 листопада 1992 р. N 627 ( 627-92-п ) (627-92-п)
, законодавцем
не визначений.
Встановлення розміру страхових сум за цим страхуванням
здійснюється відповідно до названої вище постанови Кабінету
Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488 ( 488-92-п ) (488-92-п)
, а
також Указу Президента України від 12 липня 1995 р. N 610/95
( 610/95 ) (610/95)
"Про розмір страхових виплат за державним обов'язковим
особистим страхуванням військовослужбовців і
військовозобов'язаних, призваних на збори" і визначається виходячи
із встановленого на час страхової події середньомісячного
сукупного доходу на одного члена сім'ї, що дає право на отримання
допомоги. До 1 грудня 2000 р. постановою Кабінету Міністрів
України від 19 серпня 1999 р. N 1527 ( 1527-99-п ) (1527-99-п)
"Про виплату
цільової допомоги непрацездатним громадянам з мінімальними
доходами" цей розмір визначався в сумі 46 грн., а з 1 грудня
2000 р. - 55 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України
від 10 листопада 2000 р. N 1686 ( 1686-2000-п ) (1686-2000-п)
"Про підвищення
розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам".
Прожитковий мінімум встановлюється законами України; зокрема,
ст. 2 Закону від 5 жовтня 2000 р. N 2025-III ( 2025-14 ) (2025-14)
"Про
затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік" визначено, що
встановлений мінімум на 2000 р. застосовується для загальної
оцінки життя в Україні. З таких підстав суд першої інстанції
правильно відмовив у задоволенні позову.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції було
помилково скасовано судом апеляційної інстанції, Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу
Івано-Франківської обласної дирекції НАСК задовольнила, рішення
апеляційного суду скасувала, а рішення суду першої інстанції
залишила без зміни.
Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 7, стор.15