СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
25.02.2004
(Витяг)
У лютому 2002 р. Б. звернувся до суду зі скаргою на
неправомірні дії начальника управління Міністерства внутрішніх
справ України в Житомирській області (далі - УМВС), посилаючись на
те, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ з
10 квітня 1978 р. до 26 жовтня 1987 р. перебував на посаді
начальницького складу відділу карного розшуку названого УМВС, стаж
роботи на цих посадах становив дев'ять років шість місяців
16 днів. Скаржник зазначав, що згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про
порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і
грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам,
мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової
служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами,
внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада
2001 р. N 1497 ( 1497-2001-п ) (1497-2001-п)
час проходження служби в
підрозділах карного розшуку рахується півтора місяця за кожен
місяць служби, а тому йому повинні перерахувати вислугу років з
урахуванням пільгового обчислення періоду проходження служби у
відділі карного розшуку. У зв'язку з незаконною відмовою просив
визнати незаконними дії начальника УМВС, якими йому відмовлено в
проведенні зазначеного перерахунку, й зобов'язати перерахувати
вислугу років та призначену пенсію.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від
28 березня 2002 р. скаргу задоволено.
Постановлено визнати незаконними дії начальника УМВС, якими
Б. було відмовлено в задоволенні заяви про перерахування вислуги
років. Зобов'язано начальника УМВС:
перерахувати вислугу років Б. з урахуванням строку
проходження ним служби на посаді інспектора відділу карного
розшуку УМВС за період з 10 квітня 1978 р. до 26 жовтня 1987 р. із
розрахунку півтора місяця за кожен місяць служби;
з урахуванням обчислення вислуги років на пільгових умовах
перерахувати Б. пенсію та виплатити її різницю з 1 січня 2002 р.
по день ухвалення цього рішення, тобто 28 березня 2002 р.;
починаючи з 30 березня 2002 р. виплачувати Б. пенсію з
урахуванням обчислення вислуги років на пільгових умовах.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2002 р.
зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні
скарги відмовлено.
У касаційній скарзі Б. просив скасувати рішення суду
апеляційної інстанції й залишити без зміни рішення суду першої
інстанції, посилаючись на неправильне застосування аделяційним
судом норм матеріального права, зокрема на неправильне
застосування постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада
2001 р. N 1497 ( 1497-2001-п ) (1497-2001-п)
та порушення ст. 64 Конституції
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Ознайомившись із матеріалами справи та доводами, наведеними в
касаційній скарзі, Судова палата у цивільних справах Верховного
Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги, апеляційний суд правильно
виходив з того, що зміни до постанови Кабінету Міністрів України
від 17 липня 1992 р. N 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення
вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги
особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам,
військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за
контрактом, особам начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та членам їхніх сімей" були внесені постановою
Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. N 1497
( 1497-2001-п ) (1497-2001-п)
, якою передбачено зарахування на пільгових умовах
(один місяць служби за півтора місяця) до вислуги років для
призначення пенсій часу проходження служби особами рядового і
начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах
карного розшуку. Оскільки скаржник звільнився зі служби в органах
внутрішніх справ у травні 1994 р., то дія зазначеної постанови на
нього не поширюється. Такий висновок суду апеляційної інстанції є
обгрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі наведеного, керуючись статтями 334, 335 ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду
України касаційну скаргу Б. відхилила, а рішення колегії суддів
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської
області від 18 червня 2002 р. залишила без зміни.
Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 7, стор.16