СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
19.02.2004
(Витяг)
У жовтні 2001 р. Б. звернувся до суду із позовом до Київської
міської державної адміністрації (далі - КМДА), комунального
підприємства (далі - КП) "Київський метрополітен", дирекції
будівництва метрополітену, КП "Будремінвест", кооперативу
"Мир-Сервіс" (далі - Кооператив), Святошинської районної державної
адміністрації м. Києва (далі - РДА м. Києва) про захист права
власності, стягнення компенсації, збитків та відшкодування
моральної шкоди, пославшись на те, що згідно з договором
купівлі-продажу від 25 жовтня 1994 р. є власником металевого
гаража в Кооперативі. На виконання Програми розвитку Київського
метрополітену на період до 2010 р. (затверджена розпорядженням
КМДА від 14 червня 2000 р. N 920 ( ra0920017-00 ) (ra0920017-00)
було заплановано
будівництво Святошино-Броварської лінії Київського метрополітену
від станції метро "Святошин" до станції "Проспект Палладіна".
Згідно з розпорядженням від 18 липня 2000 р. Ленінградської РДА
м. Києва (яка є правонаступником Святошинської РДА м. Києва) у
зв'язку з будівництвом лінії метрополітену було вирішено перенести
гаражі Кооперативу на нові земельні ділянки. У травні 2001 р.
спірний гараж без його, Б., згоди перенесено на відкриту
автостоянку, чим порушено права власника та спричинено матеріальні
збитки і моральні страждання.
Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 21 червня
2002 р., яке залишив без зміни апеляційний суд м. Києва ухвалою
від 9 вересня 2002 р., у задоволенні позову відмовив.
У касаційній скарзі Б. порушив питання про скасування
зазначених рішень з підстав неправильного застосування судом норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши наведені у скарзі доводи, Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з п. 57 статуту Кооперативу у випадку вилучення в
останнього земельної ділянки, на якій він розташований, виконавчий
комітет місцевої ради виділяє іншу земельну ділянку, а зацікавлені
організації зобов'язані перенести (збудувати) всі споруди
Кооперативу або відшкодувати матеріальні збитки. Отже, при наданні
земельної ділянки були визначені зобов'язання зацікавлених сторін
у випадку її вилучення.
Відповідно до вказаних положень статуту Ленінградська РДА
м. Києва за погодженням з Кооперативом надала останньому нові
земельні ділянки для розміщення гаражів. КП "Будремінвест" за
державні кошти перевезло металевий гараж позивача на новонадану
земельну ділянку, облаштувало і поліпшило умови користування цим
гаражем. У ході проведення зазначених робіт майну позивача шкоди
заподіяно не було.
Таким чином, суд правильно відмовив у позові, оскільки
відповідачі діяли правомірно, а позивач не довів, що їхніми діями
йому заподіяно матеріальну й моральну шкоду.
Безпідставними є посилання позивача на те, що ст. 52 Закону
від 7 лютого 1991 р. N 697-XII ( 697-12 ) (697-12)
"Про власність"
передбачено відшкодування шкоди при вилученні земельної ділянки,
на якій розміщені будівлі, оскільки таке відшкодування провадиться
у разі припинення права власності на цю будівлю. У зазначеному
випадку право власності на гараж не порушено.
За таких обставин судові рішення є законними й
обгрунтованими. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судом норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки підстав для задоволення касаційної скарги немає,
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,
керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
, касаційну скаргу Б. відхилила,
а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня
2002 р. та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2002 р. залишила
без зміни.