СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            05.02.2004
 
 
                             (Витяг)
 
     У березні  2002  р.  Б.В.  і  Б.О.  звернулися  з  позовом до
виконавчого комітету Рубіжанської міської ради  про  відшкодування
шкоди,  посилаючись на те,  що 31 грудня 2001 р.  о 14-й годині на
їхній автомобіль,  у якому вони під'їхали до свого  гаража,  впала
відламана  частина дерева та пошкодила його,  в результаті чого їм
завдано матеріальну шкоду на суму 3 тис.  480  грн.,  яку  вони  й
просили  відшкодувати,  а також стягнути 80 грн.  на відшкодування
шкоди, заподіяної здоров'ю.
 
     Рубіжанський міський суд рішенням  від  26  червня  2002  р.,
залишеним  без  зміни ухвалою Апеляційного суду Луганської області
від 11 листопада 2002 р., у задоволенні позову відмовлено.
 
     У касаційній   скарзі   Б.В.   і   Б.О.   просили   скасувати
постановлені   у   справі   рішення,  посилаючись  на  неправильне
застосування судом вимог матеріального права.
 
     Перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, наведені в
касаційній  скарзі,  Судова  палата у цивільних справах Верховного
Суду  України  дійшла  висновку,  що  касаційна  скарга   підлягає
задоволенню з таких підстав.
 
     Відповідно до ст.  440 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
         шкода,  заподіяна особі
чи  майну  громадянина  або  організації,  підлягає  відшкодуванню
особою,  яка  заподіяла  шкоду,  у  повному  обсязі,  за  винятком
випадків, передбачених законодавством.
 
     Згідно з підпунктом 7 пункту "а" ст.  30 Закону від 21 травня
1997  р.  N  280/97-ВР ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
         "Про місцеве самоврядування в
Україні"  до  відання  виконавчих  органів  сільських,   селищних,
міських  рад належать:  організація благоустрою населених пунктів;
здійснення контролю за станом  благоустрою  виробничих  територій;
організація озеленення, охорона зелених насаджень і водойм тощо.
 
     Відповідно до  п.2.1  Правил утримання зелених насаджень міст
та інших населених пунктів України (затверджені наказом Державного
комітету України по житлово-комунальному господарству від 29 липня
1994 р.  N 70 ( z0301-94 ) (z0301-94)
        ,  зареєстровані в  Мін'юсті  14  грудня
1994 р.  за N 301/511; далі - Правила) державне управління зеленим
господарствам у  містах  та  інших  населених  пунктах  здійснюють
місцеві органи державної виконавчої влади.
 
     Пунктом 2.6 Правил ( z0301-94 ) (z0301-94)
         передбачено,  що безпосереднє
управління  зеленим  господарством  міст  (районів  міст),   селищ
міського  типу здійснюється відповідними структурними підрозділами
органів державної виконавчої влади;  на них покладаються  функції:
контролю  за  станом  експлуатації  та утримання об'єктів зеленого
господарства незалежно від власності та відомчого  підпорядкування
в  межах  території  міст  та інших населених пунктів;  обстеження
зелених насаджень для оформлення ордерів на проведення  санітарних
вирубок, видалення сухостійких, пошкоджених хворобами й шкідниками
дерев та кущів тощо,  а також видача дозволів (ордерів) на вирубку
сухостійких,  буреломних і вітровальних та пошкоджених хворобами й
шкідниками окремих дерев.
 
     Посилання суду на  те,  що  зелені  насадження,  які  являють
загрозу,  не  перебувать  на  балансі  та  не належать до основних
засобів  виконкому,  що  виключає  їхню  відповідальність,  не   є
обгрунтованим і    суперечить    наведеним    положенням    Правил
( z0301-94 ) (z0301-94)
        .
 
     Оскільки суд  першої  інстанції  невірно   застосував   норми
матеріального права,  якими врегульовано спірні правовідносини,  і
відмовив у задоволенні  позову,  а  апеляційний  суд  не  виправив
допущені  недоліки,  Судова  палата у цивільних справах Верховного
Суду України,  керуючись  статтями  334,  343  ЦПК  ( 1503-06  ) (1503-06)
        ,
касаційну скаргу Б.В.  і Б.О.  задовольнила, рішення Рубіжанського
міського суду від 26 червня 2002 р.  та ухвалу  Апеляційного  суду
Луганської  області від 11 листопада 2002 р.  скасувала,  а справу
направила на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
 
Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 8, стор.14