ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
21.01.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
<...>, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
А-ва Я.Р. до К-кого С.В. про відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2000 року А-в Я.Р. звернувся до суду із зазначеним
позовом до К-кого С.В. Посилався на те, що ухвалою Самбірського
міського суду від 4 листопада 1999 року було накладено арешт на
його автомобіль <...>, який передано на зберігання відповідачу.
Внаслідок невиконання К-ким С.В. взятих на себе зобов'язань його
автомобілю були заподіяні пошкодження та з нього викрадено
автомагнітолу "Філіпс". Просив задовольнити позов і стягнути з
К-кого С.В. на його користь 1797 грн. 26 коп. у відшкодування
заподіяної шкоди.
Рішенням Самбірського міського суду Львівської області від
27 вересня 2002 року позов А-ва Я.Р. задоволено і стягнуто з
відповідача на його користь 1797 грн. 26 коп. у відшкодування
матеріальної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 9 грудня
2002 року вказане рішення суду скасовано і постановлено нове
рішення, яким А-ву Я.Р. у позові відмовлено.
У касаційній скарзі А-в Я.Р., не погоджуючись з вказаним
рішенням апеляційного суду, просить його скасувати з посиланням на
неправильне застосування норм матеріального і процесуального
права, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої
інстанції і постановляючи нове рішення про відмову А-ву Я.Р. у
позові, виходив з того, що між сторонами по справі не виникло
договірних відносин, а в діях К-кого С.В. вини не встановлено.
Однак з такими висновками апеляційного суду погодитися
неможливо.
Судом встановлено, що ухвалою Самбірського міського суду
Львівської області від 4 листопада 1999 року було накладено арешт
на належний А-ву Я.Р. автомобіль <...>. На виконання зазначеної
ухвали державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби
Самбірського міського управління юстиції актом опису майна від
28 грудня 1999 року було накладено арешт на вказаний автомобіль,
що був опечатаний паперовими стрічками з підписом державного
виконавця і переданий на зберігання К-кому С.В., якого було
попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату описаного
та переданого на зберігання майна.
Ухвалою Самбірського міського суду Львівської області від
3 березня 2000 року арешт на автомобіль було знято. При виконанні
зазначеної ухвали було встановлено відсутність у салоні автомобіля
автомагнітоли "Філіпс", а сам він мав механічні пошкодження.
Згідно зі ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
(далі - Закон) звернення стягнення на майно боржника
полягає, зокрема, в його арешті. За змістом ч.4 ст. 55 Закону під
час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець
вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби -
обмежити право користування майном або вилучити його у боржника та
передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті
опису й арешту.
Відповідно до ч.5 ст. 55 та ч.5 ст. 58 Закону ( 606-14 ) (606-14)
порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або
користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою
відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Відповідно до ч.1 ст. 413 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно,
передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.
Згідно з ч.1 ст. 415 ЦК України охоронець зобов'язаний вжити всіх
заходів, передбачених договором або необхідних для збереження
майна. За змістом п.2 ч.1 ст. 419 ЦК України охоронець відповідає
за пошкодження в розмірі суми, на яку знизилася вартість
охоронюваного майна.
Виходячи з наведеного, між сторонами по справі виникли
правовідносини, пов'язані зі сховом майна, що регулюються нормами
глави 36 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Однак при вирішенні спору
апеляційний суд зазначені вимоги закону не виконав і застосував
закон, який не підлягав застосуванню для врегулювання даних
правовідносин.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає
скасуванню, як таке, що постановлено з порушенням норм
матеріального права, на підставі ст. 340 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
,
а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу А-ва Я.Р. задовольнити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 9 грудня
2002 року скасувати, а рішення Самбірського міського суду
Львівської області від 27 вересня 2002 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Закон і Бізнес, рік 2004, 10.07.2004, N 28