Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Теплоценергоцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р.

у справі №4/253 господарського суду Кіровоградської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології"

про стягнення 1 547 956,92грн.

за участю представників:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" –Левченко Оо.Є., Рудовський В.О.;

ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології" – не з’явилися

В судовому засіданні з 03 лютого 2009р. до 10 лютого 2009р. оголошувалась перерва.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Кіровоградської області з позовом та просила суд стягнути з відповідача –Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" 1 547 956,62грн., у т.ч. 978666,12грн. основної заборгованості за поставлений природний газ протягом січня-квітня 2007р., 102343,03грн. пені за період з 20.12.2007р. по 20.06.2008р., 404 490,83грн. збитків від інфляції за період з лютого 2007р. по травень 2008р., 62 456,64грн. процентів, нарахованих з 11.02.2007р. по 20.06.2008р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на не виконання зобов’язань за договором на постачання природного газу №06/06-1310БО-18 від 29.12.2006р. (а.с.3-6).

Відповідач у справі – ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, вказуючи на те, що:

- основна заборгованість за поставлений природний газ погашена у повному обсязі станом на 04.08.2008р.;

- погашення заборгованості здійснювалось відповідно до умов договору №10/440 від 04.07.2008/р., однією із сторін якого є позивач, що погодився на здійснення взаєморозрахунків відповідно до Порядку перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (440-2008-п) ;

- відповідно до п.5.4 договору №10/440, сторони засвідчили, що після виконання його, вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору (а.с.43-44).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2008р. провадження у справі в частині стягнення 978 666,13грн. припинено; в іншій частині вимог щодо стягнення пені, відсотків та процентів відмовлено (а.с.63-70).

Припиняючи провадження у справі в частині основної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що після порушення провадження у даній справі, відбулось погашення основної заборгованості шляхом перерахування 28.07.2008р. грошових коштів на рахунок позивача на виконання умов договору №10/440 від 04.07.2008р.

У задоволенні вимог щодо стягнення пені, відсотків та процентів відмовлено з тих підстав, що сторонами п.5.4 договору визначили, що після виконання цього договору, вони не мають одна до одної жодних претензій щодо предмету договору, отже, за змістом вказаного пункту відповідач підлягає звільненню від сплати заявленої суми втрат від інфляції, процентів річних та пені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2008р. скасовано в частині відмови у задоволенні вимог позову про стягнення пені, процентів, відсотків та прийнято нове рішення щодо задоволення таких вимог. Відповідно до постанови апеляційної інстанції з ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" стягнуто 102 343,03грн. пені, 404490,83грн. збитків від інфляції, 62 456,64грн. річних (а.с.107-109).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог в частині стягнення пені, процентів та збитків від інфляції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- умовами договору №10/440 від 04.07.2008р. сторонами узгоджено, що вони не мають жодних претензій стосовно предмету цього договору, а не предмету договору на постачання природного газу №06/06-1310 БО-18 від 29.12.2006р.;

- зазначеним договором на постачання природного газу передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України;

- умови договору на постачання природного газу №06/06-1310 БО-18 від 29.12.2006р. сторонами не змінювались;

- боржник не звільняється від неможливості виконання ним грошового зобов’язання.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2008р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.12.2006р. між сторонами у справі –ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології" укладено договір №06/06-1310 БО-18 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів, у якій у подальшому вносились зміни та доповнення додатковими угодами.

За умовами вищевказаного договору, позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність покупця у 2007р. природний газ в обсязі та за ціною, встановленою договором, а відповідач –прийняти та оплати його в порядку та строки, визначені у договорі.

Відповідно до актів прийому-передачі природного газу у період з січня по квітень 2007р. відповідачу за умовами вищевказаного договору, що встановлено судами, передано природного газу на загальну суму 4798666,12грн. При цьому, на момент звернення до суду з даним позовом, заборгованість за переданий у відповідному періоді природний газ становила 978 666,12грн.

Разом з тим, до прийняття рішення по суті заявлених вимог, зазначена заборгованість позивачем погашена шляхом перерахування вказаної суми платіжним дорученням №10 від 28.07.2008р. за умовами договору №10/440 від 04.07.2008р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440 (440-2008-п) .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення основної заборгованості і такий висновок правильно підтриманий апеляційною інстанцією.

Так, відповідно до п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі підлягає припиненню, якщо відсутній предмет спору.

Також, предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача відшкодувати збитки від інфляції, три проценти річних та пеню у зв’язку з порушенням строків виконання зобов’язань за вказаним договором.

Зазначені вимоги визнані необґрунтованими судом першої інстанції з чим правильно не погодилась апеляційна інстанція та скасувала рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 102343,03грн. пені, 404490,83грн. збитків від інфляції, 62 456,64грн. річних, враховуючи наступне.

Укладений сторонами договір №06/06-1310БО-187 від 29.12.2006р. про постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів є підставою для виникнення у її сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань з наступних підстав.

Відповідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач допустив порушення строків виконання зобов’язання з оплати поставленого природного газу, які визначені п.6.1 договору, що встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, отже, порушив зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.

В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу п.7.2 договору, сторонами встановлена відповідальність за несплату або несвоєчасну оплату у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору змінено загальне правило, визначено вказаною диспозитивною нормою, оскільки його п.7.5 передбачено, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Таким чином є правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог про стягнення пені за період за 20.12.2007р. по 20.06.2008р.

При цьому, суд касаційної інстанції погоджується з правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо помилковості висновків суду першої інстанції щодо звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати процентів та збитків від інфляції, а також пені з наступних підстав.

В силу ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, ч.1 ст. 625 ЦК України, зміст якої помилково витлумачений судом, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, що також визначено і ст. 229 ГК України. Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов’язання наступає незалежно від наявності вини.

Отже, посилання суду першої інстанції на відсутність вини у порушенні зобов’язань за договором з оплати природного газу не впливають на наявність підстав для виникнення у відповідача зобов’язань, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, та умовами договору в частині сплати пені.

При цьому, суд першої інстанції неправильно застосував п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, враховуючи, що зазначена норма надає право господарському суду у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, а не встановлює право взагалі звільняти сторону від відповідальності.

Також є необґрунтованими посилання суду першої інстанції, що вірно відхилені судом апеляційної інстанції, про те, що, відповідно до п.5.4 договору №10/440 від 04.07.2008р., відповідач звільняється від сплати пені, процентів та відсотків, нарахованих у зв’язку з порушенням строків оплати, які встановлені договором №06/06-1310БО-18 від 29.12.2006р.

Так, відповідно до п. 5.4 договору №10/440 від 04.07.2008р., сторони засвідчують, що після виконання цього договору, вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Предметом договору №10/440 від 04.07.2008р. є організація проведення взаєморозрахунку відповідно до ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440 (440-2008-п) ".

При цьому, посилання скаржника на те, що п.2.7 вказаного договору визначає, що його предметом є виконання у повному обсязі зобов’язань згідно договору від 29.12.2006р. №06-06-1310БО-18 не відповідає встановленим судами обставинам.

Зазначений пункт договору визначає, що відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 978 666,13грн. у тому числі ПДВ –163 111,02грн. для погашення заборгованості за природний газ згідно договору від 29.12.2006р. №06/06-1310-БО-18 за 2007р.

Отже, зазначений договір не містить умов про припинення зобов’язань з оплати штрафних санкцій та сплати процентів, збитків від інфляції у зв’язку з порушенням зобов’язань за договором №06/06-1310БО-18 від 29.12.2006р., а лише припиняє основне зобов’язання по оплаті природного газу у розмірі 978 666,13грн. шляхом проведення багатостороннього заліку.

Слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості, сплативши своєчасно за поставлений природний газ, вимагати відшкодування різниці у тарифах відповідно до ч.5 ст. 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення".

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. у даній справі не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. у справі №4/253 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" –без задоволення.