Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 01.03.2017р. (суддя - Лужецька О.Р.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017р. (судді - Безименна Н.В., Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив:

-визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у донарахуванні стажу та проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру";

-зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплачувати пенсію за вислугою років згідно довідки Генеральної прокуратури України № 18-1558 зп від 04.11.2016р., відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР (358/95-ВР) , у редакції Закону України від 04.09.2008р. №502-VI (502-17) ) з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмеження граничного розміру пенсії з 22.11.2016р., а також додатково окремо виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час, починаючи з 01.12.2015р., згідно постанови КМУ №1013 від 09.12.2015р. (1013-2015-п) , яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.12.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що раніше призначена йому пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати працівників прокуратури, у зв'язку з чим вважає відмову відповідача у такому перерахунку протиправною.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 01.03.2017р. позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-1558зп від 04.11.2016р. відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 88% від суми місячної зарплати, починаючи з 22.11.2016р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у донарахуванні стажу та проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що була чинною на момент призначення пенсії) на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-1558 зп від 04.11.2016р. про заробітну плату з розрахунку 90% від суми місячного заробітку.

Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_2 згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-1558 зп від 04.11.2016р., відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що була чинною на момент призначення пенсії) та згідно постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 (1013-2015-п) р.з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмеження граничного розміру пенсії з 22.11.2016р., а також додатково окремо виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час, починаючи з 01.12.2015р. згідно постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 р. (1013-2015-п)

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що зобов'язуючи Управління виплатити позивачу різницю в розмірі пенсії за минулий час, починаючи з 01.12.2015р. судами порушено норми ст.ст. 99, 100, 103 КАС України, оскільки вимоги за вказаний період заявлені позивачем з пропуском строків звернення до суду, а тому підлягали залишенню без розгляду.

Крім того посилався на те, що судами не в повній мірі досліджено питання з приводу того, що Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ (1789-12) втратив чинність, і на час виникнення спірних правовідносин діяла редакція Закону України "Про прокуратуру" від 28.02.2016р. №1697-VІІ, ч. 20 ст. 86 якої передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Посилався на те, що оскільки чинним законодавством скасовано право на перерахунок призначених пенсій працівникам прокуратури, а Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято, відсутні підстави для визнання дій Управління протиправними.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просив відмовити у її задоволенні, та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Посилався на те, що під час перерахунку пенсій працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом №3668-VІ (3668-17) зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Крім того посилався на безпідставність доводів відповідача щодо пропуску ним строку звернення до суду, оскільки в силу положень ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ якщо пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Враховуючи що постанова КМУ №1013 (1013-2015-п) застосовується з 01.12.2015р., а до відповідача з заявою про перерахунок призначеної пенсії він звернувся 22.11.2016р., і ця різниця часу охоплює період з 01.12.2015р. по 22.11.2016р., та не перевищує 12 місяців, вважає що різниця в пенсії за минулий час має бути виплачена йому починаючи саме з 01.12.2015р.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з грудня 2008 року отримує пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 88% від суми заробітної плати.

22.11.2016р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив перерахувати його пенсію із розрахунку 90% від суми місячного заробітку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) , до якої додав довідку Генеральної прокуратури України від 04.11.2016р. №18-1558зп.

Листом від 25.11.2016р. №19151/14/В-1482 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку його пенсії з посиланням на Закон №213 від 02.03.2015р. (213-19) , відповідно до положень якого з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , раніше призначені пенсії не перераховуються.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

В свою чергу відмовляючи в частині вимог про виплату пенсії без обмеження розміром, суд першої інстанції виходив з того, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на час розгляду справи були чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягали до застосування, з огляду на що суд дійшов висновку, що відсутні законні підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині виплати різниці в розмірі пенсії за минулий час, починаючи з 01.12.2015р. підлягають залишенню без розгляду, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення.

В свою чергу, апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволенняння позову в повному обсязі виходив з того, що станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким пенсія призначена згідно Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також збільшення її розміру на 2% за кожний повний рік роботи на цих посадах понад 10 років, але не більше 90% від суми місячного заробітку. Разом із тим, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульоване, в той час як передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015р. №1013 (1013-2015-п) "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", на підставі довідки Прокуратури Черкаської області від 27.04.2016р. №18/78, і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що призначення пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині проведення перерахунку пенсії позивача з розрахунку 90% від суми місячного заробітку, оскільки на час призначення йому пенсії чинна редакція ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-XII передбачала збільшення розміру пенсії за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах на 2%, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку, а також, у разі набуття пенсіонером права на підвищення пенсії, можливість здійснення виплати її різниці за минулий час, однак не більш як за 12 місяців.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині виплати різниці в розмірі пенсії за минулий час, починаючи з 01.12.2015р. підлягають задоволенню.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки пенсія позивачу була призначена у 2008 році, тобто до набрання чинності Закону України №3668-VI (3668-17) , який встановлював обмеження максимального розміру пенсії, пенсія позивача не підлягає обмеженню максимальним розміром.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. №76-VІІІ (76-19) , який набув чинності з 01.01.2015 р., до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" внесено зміни. Після внесення змін, частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VIII (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (1789-12) .

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (1697-18) (далі - Закон №1697-VІІ (1697-18) ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ (1789-12) , крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII (76-19) ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.

Проте, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 (1013-2015-п) не містить.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

При цьому, положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII (76-19) , якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011р. № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Кабінетом Міністрів України будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, повідомляючи позивача про відсутність правових підстав для перерахунку його пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За відсутності постанови Кабінету Міністрів України щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а потім - частиною 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII), у пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а також з врахуванням того, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017р. - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.